Приватний нотаріус Корнійчук В. І.
  МІНЮСТ УКРАЇНИ НАКАЗ
 
МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Н А К А З

03.03.2004 N 20/5

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 березня 2004 р.
за N 283/8882


Про затвердження Інструкції про порядок вчинення
нотаріальних дій нотаріусами України


З метою приведення нормативно-правових актів Міністерства
юстиції України у відповідність до чинного законодавства України
Н А К А З У Ю:

1. Затвердити Інструкцію про порядок вчинення нотаріальних
дій нотаріусами України (далі - Інструкція), що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства
юстиції України від 14.06.94 N 18/5 "Про затвердження
Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами
України", зареєстрований у Мін'юсті України 07.07.94 за N 152/361
(із змінами і доповненнями).

3. Директору Департаменту у справах цивільного стану громадян
і нотаріату (Павлова Л.М.) надіслати Інструкцію Головному
управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній
Республіці Крим, обласним, Київському та Севастопольському міським
управлінням юстиції для застосування в роботі та доведення до
відома нотаріусів.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника
Міністра юстиції України Єфіменка Л.В. та директора Департаменту у
справах цивільного стану громадян і нотаріату Павлову Л.М.

Міністр О.В.Лавринович


ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції
України
03.03.2004 N 20/5

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
3 березня 2004 р.
за N 283/8882


ІНСТРУКЦІЯ
про порядок вчинення нотаріальних дій
нотаріусами України


ГЛАВА I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на
нотаріусів, які працюють у державних нотаріальних конторах,
державних нотаріальних архівах (далі - державні нотаріуси) або
займаються приватною нотаріальною діяльністю (далі - приватні
нотаріуси).

2. Відповідно до Закону України "Про нотаріат" ,
Цивільного та Сімейного кодексів України
державними нотаріусами вчиняються такі нотаріальні дії:
1) посвідчуються правочини (договори, заповіти, довіреності,
шлюбні договори та ін.);
2) уживаються заходи до охорони спадкового майна;
3) установлюється опіка над майном фізичної особи, яка
визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце
перебування якої невідоме;
4) видаються свідоцтва про право на спадщину;
5) видаються свідоцтва про право власності на частку в
спільному майні подружжя;
6) видаються свідоцтва про посвідчення та про прийняття на
зберігання секретних заповітів;
7) видаються свідоцтва виконавцям заповіту;
оголошуються секретні заповіти;
9) видаються свідоцтва про придбання майна з публічних торгів
(аукціонів);
10) видаються дублікати документів, що зберігаються у справах
держнотконтори, приватного нотаріуса;
11) накладається заборона відчуження житлового будинку,
будівлі, садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража,
земельної ділянки, іншого нерухомого та рухомого майна, майнових
прав;
12) засвідчується правильність копій (фотокопій) документів і
виписок з них;
13) засвідчується справжність підпису на документах;
14) засвідчується правильність перекладу документів з однієї
мови на іншу;
15) посвідчується факт, що фізична особа є живою;
16) посвідчується факт перебування фізичної особи в певному
місці;
17) посвідчується тотожність фізичної особи з особою,
зображеною на фотокартці;
18) посвідчується час пред'явлення документів;
19) передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим
фізичним і юридичним особам;
20) приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;
21) вчиняються виконавчі написи;
22) вчиняються протести векселів;
23) пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата
чеків;
24) вчиняються морські протести;
25) приймаються на зберігання документи;
26) засвідчується справжність електронного цифрового підпису
на документах (за наявності технічної можливості роботи з
електронними документами).
Законодавством України на нотаріусів може бути покладено
вчинення й інших нотаріальних дій.

3. Приватні нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, передбачені
пунктом 2 цієї Інструкції, за винятком:
1) видачі свідоцтва про право на спадщину;
2) видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному
майні подружжя у разі смерті одного з подружжя;
3) ужиття заходів до охорони спадкового майна;
4) видачі свідоцтва виконавцю заповіту в разі, якщо заповідач
не призначив виконавця заповіту або якщо виконавець відмовився від
виконання заповіту чи був усунений від його виконання.

4. У державних нотаріальних архівах видаються дублікати
документів і засвідчується правильність копій (фотокопій) і
виписок з документів, які зберігаються в справах цих архівів, а
також скасовуються заповіти, довіреності, розриваються
(припиняється дія) договори довічного утримання, ренти, спадкові
та інші договори, знімається заборона відчуження або здійснюється
її перереєстрація.

5. Нотаріальні дії вчиняються нотаріусами України з
використанням спеціальних бланків нотаріальних документів (далі -
спеціальні бланки).
Для виготовлення документів реєстрів інформаційної системи
Міністерства юстиції України використовуються захисні знаки
нотаріальних документів (далі - захисні знаки) та спеціальні
бланки документів інформаційної системи Міністерства юстиції
України. Перелік документів з реєстрів, для виготовлення яких
використовуються захисні знаки та спеціальні бланки документів
інформаційної системи Міністерства юстиції України, установлюється
Міністерством юстиції України.
Зразок та опис спеціальних бланків, захисних знаків та
спеціальних бланків документів інформаційної системи Міністерства
юстиції України, а також порядок їх постачання, зберігання, обліку
та звітності витрачання встановлюються Міністерством юстиції
України.
На спеціальних бланках викладаються примірники :
правочинів, для яких чинним законодавством установлено
обов'язкову нотаріальну форму (крім засновницьких договорів та
установчих актів);
правочинів, для яких чинним законодавством не передбачено
обов'язкової нотаріальної форми, але які посвідчуються на бажання
сторін;
договорів про розірвання всіх вищезгаданих правочинів, а
також про внесення змін та доповнень до нотаріально посвідчених
правочинів;
свідоцтв про встановлення опіки над майном фізичної особи,
яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце
перебування якої невідоме;
свідоцтв про право на спадщину;
свідоцтв про право власності на частку в спільному майні
подружжя;
свідоцтв про придбання майна з публічних торгів (аукціонів);
свідоцтв виконавця заповіту;
свідоцтв про посвідчення фактів (підпункти 16-19 пункту 2
цієї Інструкції);
свідоцтв про посвідчення та прийняття на зберігання секретних
заповітів;
свідоцтв про прийняття на зберігання документів;
свідоцтв про передачу заяв фізичних і юридичних осіб іншим
фізичним і юридичним особам;
актів про морські протести та протести векселів;
дублікатів документів.
У разі, якщо нотаріус засвідчує правильність перекладу
документа з однієї мови на іншу, текст перекладу викладається на
спеціальному бланку.
У разі, якщо текст нотаріального документа викладено на трьох
і більше сторінках, на бланках викладаються перша і остання
сторінки тексту документа.
Зазначені нотаріальні дії, виконані без використання
спеціального бланка, є нечинними.
Засвідчення нотаріусом справжності підпису перекладача на
перекладі, засвідчення вірності копій (фотокопій) з документів та
виписок з них можуть здійснюватися без використання спеціальних
бланків.
Спеціальні бланки не використовуються: при вжитті заходів до
охорони спадкового майна; установленні опіки над майном фізичної
особи, яка визнана безвісно відсутньою; установленні опіки над
майном фізичної особи, місце перебування якої невідоме; при
укладанні договору про управління спадщиною; при прийнятті в
депозит грошових сум і цінних паперів.
Виконавчі написи вчиняються нотаріусами на документах, які
встановлюють заборгованість. Якщо виконавчий напис не вміщується
на документі, що встановлює заборгованість, то він має бути
продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа
спеціальному бланку.
При вчиненні протестів векселів і посвідченні неоплати чеків
відповідні відмітки та написи виконуються на цих документах.
На спеціальних бланках виконуються всі примірники документів,
за винятком примірника, який залишається у справах нотаріуса або
державного нотаріального архіву. На цьому примірнику нотаріус
указує серію та номери використаних на нотаріальну дію спеціальних
бланків. Серія та номер використаного бланка зазначаються також у
реєстрі для реєстрації нотаріальних дій у графі "Зміст
нотаріальної дії".
На прохання зацікавлених осіб використання спеціальних
бланків нотаріусами допускається також і при вчиненні нотаріальних
дій, щодо яких їх використання не є обов'язковим.

6. Нотаріуси відповідно до статті 7 Закону України "Про
нотаріат" у своїй діяльності керуються законами
України, постановами Верховної Ради України, указами і
розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями
Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім
того, - законодавством Республіки Крим; наказами Міністерства
юстиції України; нормативними актами обласних, Київської та
Севастопольської міських державних адміністрацій.
При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси в установленому
порядку та в межах своєї компетенції вирішують питання, що
випливають з норм міжнародного права, а також чинних міжнародних
договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою
України.

7. Нотаріуси зобов'язані додержуватись таємниць нотаріальних
дій та відомостей, одержаних ними у зв'язку з їх вчиненням.
Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються
тільки фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо
яких вчинялися нотаріальні дії.
На письмову вимогу суду, господарського суду, прокуратури,
органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та
документи видаються у зв'язку з кримінальними, цивільними або
господарськими справами, що перебувають у їх провадженні.
Довідки про заповіти (про наявність заповіту, його зміст та
ін.) видаються особам, щодо яких було складено заповіт, а також
органам, переліченим в абзаці третьому цього пункту, та
спадкоємцям за законом тільки після смерті заповідача за умови
подання свідоцтва про його смерть.
На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються
довідки, документи і копії (фотокопії) з них, необхідні для
визначення правильності стягнення державного мита та з метою
оподаткування. На письмову вимогу державної податкової інспекції з
метою оподаткування нотаріусом подаються лише довідки, документи і
копії (фотокопії) з них, які стосуються розрахунків податку з
доходів фізичних осіб при вчиненні нотаріальних дій, організації
власної нотаріальної діяльності, діяльності стажистів нотаріуса, а
також найманих працівників.
Обов'язок додержання таємниці здійснюваних нотаріальних дій
поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало
відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.

8. Нотаріуси зобов'язані здійснювати свої професійні
обов'язки відповідно до Закону України "Про нотаріат"
і складеної присяги, сприяти фізичним та юридичним особам у
здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати
права й обов'язки, попереджати про наслідки нотаріальних дій, що
вчиняються для того, щоб юридична необізнаність не могла їм
зашкодити, зберігати в таємниці відомості, одержані ними у зв'язку
з вчиненням нотаріальних дій, відмовляти у вчиненні нотаріальної
дії у разі її невідповідності законодавству України або чинним
міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України.
На прохання фізичних чи юридичних осіб, які звернулися за
вчиненням нотаріальних дій, нотаріуси мають право витребувати від
підприємств, установ і організацій відомості та документи,
необхідні для вчинення цих нотаріальних дій, складати проекти
правочинів і заяв, виготовляти копії (фотокопії) документів та
витягів з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення
нотаріальних дій і консультації правового характеру.
Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші
права.

9. Мова нотаріального діловодства визначається у
відповідності до статті 15 Закону України "Про нотаріат"
. Якщо особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної
дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних
документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем у
письмовій або усній формі, про що зазначається в посвідчувальному
написі.
Особа, що не володіє мовою, якою виготовлений документ,
підписується тією мовою, яку вона знає.

ГЛАВА II
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

10. Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом на
всій території України, за винятком обмежень у праві вчинення
нотаріальних дій, установлених Законом України "Про нотаріат"
та іншими актами законодавства України.

11. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної
нотаріальної контори, у державному нотаріальному архіві,
приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса. В окремих
випадках, коли фізична особа не може з'явитися в зазначене
приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної
угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними
приміщеннями, але в межах території діяльності держнотконтори чи
визначеного для приватного нотаріуса нотаріального округу.
Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням державної
нотаріальної контори, державного нотаріального архіву,
приміщенням, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, у
посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних
дій записується місце вчинення нотаріальної дії (удома, у лікарні,
за місцезнаходженням юридичної особи та ін.) із зазначенням
адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза
вказаними приміщеннями.

12. Нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у
передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з
доходів фізичних осіб (1), у день подачі нотаріусу всіх необхідних
документів.

---------------
(1) Див. Закон України від 22.05.2003 N 889-IV
"Про податок з доходів фізичних осіб".

Учинення нотаріальної дії може бути відкладене в разі
необхідності витребування додаткових відомостей або документів від
фізичних та юридичних осіб або направлення документів на
експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен
упевнитись у відсутності в зацікавлених осіб заперечень проти
вчинення цієї дії.
Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих
випадках, не може перевищувати одного місяця.
За заявою зацікавленої особи, яка бажає звернутися до суду
для оспорювання права або факту, про посвідчення яких просить інша
зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії повинно бути
відкладене на строк не більше десяти днів.
Якщо за цей строк від суду не буде одержано повідомлення про
надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.
У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви
зацікавленої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення
якого просить інша зацікавлена особа, вчинення нотаріальної дії
зупиняється до вирішення справи судом.
Законодавством України можуть бути встановлені й інші
підстави для відкладення і зупинення нотаріальних дій.

13. При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють
особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за
вчиненням нотаріальних дій.
Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими
документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи
громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина
України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт,
посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає
в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт
іноземця або документ, що його замінює, посвідчення водія,
посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни,
посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, та ін.).
Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої
Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної
особи, не можуть бути використані громадянином України для
встановлення його особи під час укладення цивільно-правових
правочинів.
Особа неповнолітнього, до 16 років, установлюється за
свідоцтвом про народження за умови підтвердження батьків (одного з
батьків) про те, що ця особа є їх дитиною.
У разі, якщо за фізичну особу, яка внаслідок фізичної вади,
хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати
правочин, заяву або інший документ, підписується інша фізична
особа, нотаріус установлює особу громадянина, що бере участь у
нотаріальній дії, і особу громадянина, який підписався за нього.
Про спосіб установлення особи нотаріусом робиться відповідний
запис у реєстрі нотаріальних дій.

14. При посвідченні правочинів з'ясовується обсяг цивільної
дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в
угодах.
У разі укладання правочинів представником перевіряються його
повноваження.

15. При посвідченні правочинів і вчиненні деяких інших
нотаріальних дій у випадках, передбачених законодавством України
(наприклад, при засвідченні справжності підпису на документі),
нотаріус перевіряє справжність підписів учасників правочинів та
інших осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

16. Нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші
документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин,
заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса,
громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний
ним.
Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з
інших поважних причин не може власноручно підписати правочин,
заяву чи інший документ, за її дорученням і в її присутності та в
присутності нотаріуса правочин, заяву чи інший документ може
підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа,
зацікавлена у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати
документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин не може
підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.
Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної
дії, неписьменна або сліпа, нотаріус, крім того, прочитує їй текст
документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо
сліпа особа письменна, вона сама підписує документ.
Якщо глуха, німа або глухоніма фізична особа, що звернулася
за вчиненням нотаріальної дії, письменна, вона сама прочитує
документ і підписує його. Якщо така особа неписьменна, то при
вчиненні нотаріальної дії обов'язково повинна бути присутня
письменна особа, яка може порозумітися з глухою, німою або
глухонімою особою і посвідчити своїм підписом, що зміст правочину,
заяви чи іншого документа відповідає волі учасника нотаріальної
дії.

17. Нотаріус може не вимагати кожного разу з'явлення відомих
йому посадових осіб юридичної особи, якщо він має зразки підписів
цих посадових осіб, одержані при особистому зверненні, і
справжність їх підписів не викликає сумніву.
Не дозволяється застосування зразків підписів при посвідченні
правочинів, тексти яких викладаються на спеціальних бланках
нотаріальних документів.

18. Застосування електронного цифрового підпису (2) на
правочинах здійснюється нотаріусом при наявності технічних
можливостей роботи з електронними документами на підставі
попередньої письмової згоди підписувача на застосування
електронного цифрового підпису. Заява повинна містити перелік
правочинів, на яких застосовуватиметься електронний цифровий
підпис.

---------------
(2) Див. Закон України від 22.05.2003 N 852-IV
"Про електронний цифровий підпис".

У разі застосування електронного цифрового підпису нотаріус
повинен встановити особу підписувача та перевірити його
дієздатність, а також обсяг правоздатності юридичної особи та
повноважень її представника.
Перевірка цілісності електронного документа (3) здійснюється
шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

---------------
(3) Див. Закон України від 22.05.2003 N 852-IV
"Про електронний цифровий підпис".

Як оригінал електронного документа не може бути застосовано
свідоцтво про право на спадщину; документ, який відповідно до
законодавства може бути створений лише в одному оригінальному
примірнику, крім випадків існування централізованого сховища
оригіналів електронних документів та інших випадків, передбачених
законом.
Чинність і належність відкритого ключа підписувачу
перевіряється за допомогою посиленого сертифіката ключа, виданого
акредитованим центром сертифікації ключів.
Посилений сертифікат ключа повинен містити такі обов'язкові
дані:
найменування та реквізити центру сертифікації ключів
(центрального засвідчувального органу, засвідчувального центру);
зазначення, що сертифікат виданий в Україні;
унікальний реєстраційний номер сертифіката ключа;
основні дані (реквізити) підписувача - власника особистого
ключа;
дату і час початку та закінчення строку чинності сертифіката;
відкритий ключ;
найменування криптографічного алгоритму, що використовується
власником особистого ключа;
інформацію про обмеження використання підпису.
Посилений сертифікат ключа, крім обов'язкових даних, які
містяться в сертифікаті ключа, повинен мати ознаку посиленого
сертифіката ключа (стаття 6 Закону України "Про електронний
цифровий підпис" .
Посилений сертифікат ключа може бути як в електронній формі,
так і у формі документа на папері.

19. При посвідченні правочинів нотаріусом у текстах
правочинів зазначаються: для фізичних осіб - ідентифікаційний
номер за даними Державного реєстру фізичних осіб платників
податків, для юридичних осіб - ідентифікаційний код за даними
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. На
підтвердження наявності ідентифікаційного номера (коду) нотаріусу
подається відповідна, завірена уповноваженою особою, довідка або
(витяг), фотокопія якої(го) долучається до примірника правочину,
який залишається у справах нотаріуса.

20. У відповідності до статті 47 Закону України "Про
нотаріат" нотаріус управі витребувати від фізичних та
юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення
нотаріальних дій. Такі відомості і (або) документи повинні бути
подані в строк, указаний нотаріусом. Проте цей строк не може
перевищувати одного місяця.
Ненадання відомостей або документів на вимогу нотаріуса є
підставою для відкладення, зупинення нотаріальної дії або відмови
в її вчиненні.

21. Нотаріус не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і
від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї
дружини, їх та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби,
братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної
нотаріальної контори (бюро) та працівників, що перебувають у
трудових відносинах з нотаріусом.
У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються будь-якими
іншими нотаріусами чи посадовими особами будь-якого органу
місцевого самоврядування в межах його компетенції.

22. Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій
документи, що мають підчистки або дописки, закреслені слова чи
інші незастережені виправлення, документи, текст яких неможливо
прочитати внаслідок пошкодження, а також які написані олівцем.
Дописки, закреслені слова чи інші виправлення, які є в
документах, що подаються для вчинення нотаріальних дій, повинні
бути застережені підписом посадової (уповноваженої на те) особи і
печаткою установи, підприємства або організації чи особи, яка
видала документ. При цьому виправлення повинні бути зроблені таким
чином, щоб можна було прочитати як виправлене, так і помилково
написане, а потім виправлене чи викреслене.
Не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, у
яких не можна прочитати все в них написане в первісному написанні,
як, наприклад, документи, залиті чорнилом, потерті та ін.
Не приймаються порвані документи та документи, викладені на
двох і більше окремих аркушах, якщо аркуші не прошнуровано, не
пронумеровано і кількість прошнурованих аркушів не завірена
підписом посадової (уповноваженої на те) особи та печаткою
юридичної чи фізичної особи, що видала документи.

23. Тексти нотаріально посвідчуваних правочинів,
засвідчуваних копій (фотокопій) документів і виписок з них, тексти
перекладів та заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко; числа
і строки, що стосуються змісту посвідчуваних правочинів, мають
бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб -
без скорочень і із зазначенням їх адреси. У необхідних випадках
зазначаються номери рахунків юридичних осіб у банках (кредитних
установах), а також дата, місце народження та місце роботи
фізичних осіб.
Прізвища, імена, по батькові фізичних осіб, у тому числі
представників юридичних осіб, повинні бути написані повністю із
зазначенням місця їх проживання. При посвідченні правочинів за
участю іноземних громадян зазначається також і їх громадянство.
На нотаріально оформлюваних документах не заповнені до кінця
рядки та інші вільні місця прокреслюються, за винятком документів,
призначених для дії за кордоном, у яких прокреслення не
допускаються. Дописки і виправлення повинні бути застережені
нотаріусом перед підписом відповідних осіб (сторін правочинів та
інших осіб, які підписали правочин, заяву та ін.) і повторені в
кінці посвідчувального напису. При цьому виправлення мають бути
зроблені так, щоб усе помилково написане, а потім закреслене можна
було прочитати.
Виправлення, зроблені в тексті нотаріально оформлюваного
документа, який не потребує підпису особи, що звернулася за
вчиненням нотаріальної дії (наприклад, копія документа),
застерігаються нотаріусом лише в кінці посвідчувального напису до
підпису нотаріуса і проставлення печатки.
Якщо документ, що підлягає посвідченню або засвідченню,
викладений неправильно чи неграмотно (чи складений з порушенням
вимог чинного законодавства), нотаріус пропонує особі, що
звернулася за вчиненням нотаріальної дії, виправити його або
скласти новий. На бажання зацікавленої особи документ може бути
складений нотаріусом.
У разі, якщо документи, що посвідчуються, видаються або
засвідчуються, викладені на двох і більше окремих аркушах, вони
повинні бути прошиті або скріплені у спосіб, що унеможливлює їх
роз'єднання без порушення їх цілісності, з проставленням печатки
нотаріуса і зазначенням кількості скріплених аркушів.

24. При посвідченні правочинів, засвідченні правильності
копій (фотокопій) документів і виписок з них, справжності підпису
на документах, правильності перекладу документів з однієї мови на
іншу, при посвідченні часу пред'явлення документа, при видачі
дублікатів на відповідних документах вчиняються посвідчувальні
написи за формами, затвердженими Міністерством юстиції України.
Посвідчувальний напис може бути розміщений як на лицьовому
боці оформлюваного документа, так і на його звороті.
Посвідчувальний напис повинен бути написаний зрозуміло,
чітко, без підчисток, вільні місця - прокреслені, дописки та інші
виправлення - застережені.
Для вчинення посвідчувальних написів можуть застосовуватись
штампи з текстом відповідного напису.
Якщо посвідчувальний напис не вміщується на нотаріально
оформлюваному документі, він має бути продовжений чи викладений
повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку
нотаріального документа. У цьому разі аркуші, на яких викладено
текст документа, і аркуш з посвідчувальним написом прошнуровуються
або скріплюються у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без
порушення цілісності, пронумеровуються, кількість аркушів
завіряється підписом нотаріуса і скріплюється його печаткою.
Для викладення посвідчувального напису чи його продовження
допускається також підклейка аркуша. При цьому нотаріус повинен
проставити печатку таким чином, щоб частина її відбитка була на
підклеєному аркуші.
Прикріплення і підклейка аркушів для напису про засвідчення
правильності копії (фотокопії) документа, а також для напису на
дублікаті документа не допускаються.
На підтвердження права на спадщину, права власності на частку
в спільному майні подружжя, повноважень виконавця заповіту,
посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту,
оголошення секретного заповіту, про придбання майна з публічних
торгів (аукціону), а також посвідчення фактів, що фізична особа є
живою, про перебування її у певному місці, тотожності фізичної
особи з особою, зображеною на фотокартці, про час пред'явлення
документів, про прийняття на зберігання документів, про придбання
майна з публічних торгів (аукціонів) видаються відповідні
свідоцтва, форми яких затверджуються Міністерством юстиції
України.

25. Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусами, реєструються в
реєстрах для реєстрації нотаріальних дій.
Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий
номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі,
позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в
посвідчувальних написах.
Реєстри повинні бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані.
Кількість аркушів у реєстрі повинна бути завірена підписом
посадової особи Головного управління юстиції Міністерства юстиції
в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та
Севастопольського міських управлінь юстиції, уповноваженої на те
начальниками цих управлінь. Підпис посадової особи скріплюється
гербовою печаткою відповідного управління юстиції.
Запис нотаріальної дії у реєстр провадиться нотаріусом чи
консультантом державної нотаріальної контори або особою, яка
перебуває у трудових відносинах з приватним нотаріусом, тільки
після того, як посвідчувальний напис на документі або документ, що
видається нотаріусом, ним підписані.
Запис у реєстрі олівцем не допускається.
Кожен нотаріус веде окремий реєстр. У державній нотаріальній
конторі, де працюють кілька нотаріусів, реєстрам присвоюються
індекси, які збігаються з номером печатки державного нотаріуса. У
цьому разі номери на документах, оформлюваних державним
нотаріусом, позначаються таким чином: N 1-1, N 1-2, N 2-1 та ін.,
де перша цифра означає індекс реєстру, а друга - порядковий номер
запису.
Наказом Головного управління юстиції Міністерства юстиції
України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського чи
Севастопольського міських управлінь юстиції нотаріусам може бути
дозволено ведення самостійних реєстрів для запису окремих видів
нотаріальних дій.
У цьому разі номери на документах, записаних у такі реєстри,
позначаються таким чином: N 1-К-10 (тобто, запис за номером
десятим зроблено в першому реєстрі для реєстрації засвідчення
правильності копій документів у багатоскладовій державній
нотаріальній конторі); N 3-В-5 (запис за номером п'ятим у третьому
реєстрі для реєстрації виконавчих написів у багатоскладовій
державній нотаріальній конторі); N Д-4 (запис за номером четвертим
у реєстрі для запису довіреностей в односкладовій державній
нотаріальній конторі чи в приватного нотаріуса).
Дописки та виправлення, зроблені в реєстрі для реєстрації
нотаріальних дій, повинні бути застережені нотаріусом і скріплені
його підписом.
У реєстр для реєстрації нотаріальних дій вноситься запис про
вже вчинену нотаріальну дію саме після підписання нотаріусом
документа та проставлення на ньому печатки.
Відомості про вчинення окремих видів нотаріальних дій
підлягають реєстрації в Єдиних реєстрах, перелік та порядок
ведення яких установлюються Міністерством юстиції України.
Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту реєстрації її в
реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

26. Нотаріуси вправі видавати витяги з реєстрів для
реєстрації нотаріальних дій в порядку, установленому пунктом 7
цієї Інструкції.
Витяги з реєстрів нотаріальних дій щодо заповітів видаються
тільки після смерті заповідача.

27. Документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію,
долучаються до примірника правочину, свідоцтва про право на
спадщину та ін., що залишаються у справах нотаріуса.
Оригінали документів (наприклад, акти цивільного стану про
народження, шлюб, смерть) повертаються особам, що їх подали, а в
нотаріуса залишаються їх копії (фотокопії).
Копії (фотокопії) подаються зацікавленими особами або на їх
прохання виготовляються нотаріусом чи іншим працівником
нотаріальної контори або особою, яка перебуває у трудових
відносинах з нотаріусом. На таких копіях нотаріус робить напис "З
оригіналом згідно", ставить дату і свій підпис, які скріплює
печаткою.
Документи, що посвідчують особу фізичних осіб, які звернулися
за вчиненням нотаріальних дій, їх представників або представників
юридичних осіб, повертаються особам, що їх подали, у реєстрі
записуються найменування документа, його номер, дата видачі й
найменування установи, яка видала документ.
Якщо фізична особа звернулася за засвідченням правильності
копій (фотокопій) документа чи виписок з документа, нотаріус
установлює його особу і робить у реєстрі відмітку "Особу
встановлено".
Документи, що підтверджують сплату в передбачених законом
випадках податку з доходів громадян, повертаються особам, які
здійснили таку оплату. У цьому разі нотаріус у реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій записує найменування документа, його
номер, дату та найменування установи банку, у якому здійснено
платіж. Фотокопія платіжного документа долучається до примірника
правочину, що залишається у справах нотаріуса.

28. Не залишаються у справах нотаріуса:
документи, які стверджують право власності фізичних чи
юридичних осіб на житловий будинок (частину будинку), будівлю,
садибу, квартиру, садовий будинок, гараж, земельну ділянку чи їх
частини, інше нерухоме майно (свідоцтво про право власності на
житло, свідоцтво про право на спадщину, свідоцтво про право
власності на частку в спільному майні подружжя, державні акти про
право власності на землю, договори купівлі-продажу, дарування,
міни житлового будинку (частини будинку), будівлі, садиби,
квартири, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого
нерухомого майна, у тому числі зареєстровані на біржі, договори
про виділення в натурі частки з нерухомого майна, договори про
поділ нерухомого майна та ін.), - якщо посвідчується договір про
заставу, оренду тощо майна чи найму (позички) житла, відчуження
власником (власниками) частини належного йому (їм) майна, а також
якщо учасники спільної часткової власності мають один спільний
правовстановлювальний документ на згадане майно і один з них
відчужує належну йому частку (чи частку від частки); договори про
відчуження не закінчених будівництвом житлових будинків, будівель
(їх частин) або інших споруд; договори про порядок установлення чи
зміну розміру ідеальних часток у спільній частковій власності, а
також договори про порядок володіння та користування спільним
майном.
При посвідченні договорів про відчуження частки майна (або
частки від частки) на правовстановлювальних документах, що
повертаються відчужувачам, робиться напис про зміст посвідченого
договору, наприклад: "Продано 1/4 частину цього будинку за
договором, посвідченим 15 лютого 1993 року за реєстром N 1231",
дата, підпис нотаріуса, що скріплюються печаткою нотаріуса;
сертифікат про право на земельну частку (пай), трудова книжка
члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства,
яке містилося на території, що зазнала радіоактивного
забруднення, - при посвідченні договорів відчуження земельної
частки (паю);
охоронні свідоцтва - при посвідченні договорів піднайму;
свідоцтва про реєстрацію, технічні паспорти, реєстраційні
талони, чеки, довідки-рахунки магазину на автотранспортні засоби,
інші самохідні машини і механізми - при посвідченні договорів про
їх відчуження, заставу, оренду, позичку, при видачі свідоцтва про
право на спадщину чи про право власності на неї;
документи, що стверджують факт передачі майна з правом його
застави.
Про наявність зазначених документів робиться відмітка в
реєстрі для реєстрації нотаріальних дій одночасно з реєстрацією
нотаріальної дії, для вчинення якої вимагався один з таких
документів, або відмітка на примірниках правочинів, на заявах про
видачу свідоцтв про право на спадщину і свідоцтв про право
власності або на інших документах, що долучаються до нотаріально
оформлених документів, після чого вони повертаються особі, яка їх
подала. Відмітка, у якій зазначаються назва документа, ким, коли,
за яким номером та на чиє ім'я він виданий, підписується
нотаріусом.
Можливе залишення у справах нотаріуса копій (фотокопій)
документів, що повертаються сторонам правочинів. У таких випадках,
крім необхідних відміток, на залишених копіях (фотокопіях)
нотаріус робить напис "З оригіналом згідно".

29. У разі втрати документа, посвідченого або виданого
нотаріусом чи посадовою особою виконавчого комітету сільської,
селищної, міської ради, за письмовою заявою осіб, за дорученням
яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, державним нотаріусом
державного нотаріального архіву видається дублікат утраченого
документа.
До передачі в архів примірників документів, посвідчених або
виданих нотаріусом, дублікат утраченого документа видається
нотаріусом за місцем його зберігання.
Державний нотаріальний архів чи державна нотаріальна контора
видають також дублікати заповітів, які надійшли на зберігання від
посадових осіб, зазначених у статті 40 Закону України "Про
нотаріат" .
Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом чи
посадовою особою виконавчого комітету сільської, селищної, міської
ради, можуть бути видані за письмовою заявою спадкоємців осіб, за
дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а також
виконавця заповіту. У цьому разі нотаріусу, крім свідоцтва про
смерть таких осіб, подаються документи, які підтверджують їх
родинні стосунки (свідоцтво виконавця заповіту).
Дублікат заповіту може бути виданий вказаним у заповіті
спадкоємцям, виконавцю заповіту після подачі ними свідоцтва про
смерть заповідача. У разі смерті спадкоємців, які були вказані в
заповіті, дублікат може бути виданий їх спадкоємцям після подачі
ними свідоцтва про смерть заповідача і померлого спадкоємця.
До заяви про видачу дубліката заповіту або видачу дубліката
іншого документа спадкоємцям осіб, за дорученням яких або щодо
яких вчинялася нотаріальна дія, виконавцю заповіту нотаріус
долучає засвідчену ним фотокопію свідоцтва про смерть та
засвідчені фотокопії інших документів, які підтверджують їх
родинні стосунки (фотокопія свідоцтва виконавця заповіту).
Дублікат секретного заповіту не видається.
У разі втрати свідоцтва про оголошення секретного заповіту
нотаріусом видається дублікат свідоцтва, до якого може бути
приєднана копія (фотокопія) оголошеного секретного заповіту,
засвідчена в установленому порядку.
Дублікат документа повинен містити весь текст посвідченого
або виданого документа, оригінал якого вважається таким, що
втратив чинність.
На дублікаті документа робиться відмітка про те, що він має
силу оригіналу, і вчиняється посвідчувальний напис. Крім того, про
видачу дубліката нотаріус робить відмітку на примірнику документа,
який зберігається в справах державної нотаріальної контори чи
приватного нотаріуса.

30. Нотаріуси, виявивши при вчиненні нотаріальних дій
порушення закону учасниками цивільних відносин, повідомляють про
це відповідні органи для вжиття необхідних заходів.
Якщо справжність поданого документа викликає сумнів, нотаріус
управі затримати цей документ і направити його до експертної
установи для проведення відповідного дослідження, оплата якого
здійснюється в установленому порядку.
Про направлення документа до експертної установи нотаріус
виносить постанову, у якій зазначаються:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову,
найменування та адреса державної нотаріальної контори або
найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого
місця приватного нотаріуса;
найменування документа, дата його видачі, ким та на чиє ім'я
він виданий;
ким (прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання) подано
документ для вчинення нотаріальної дії;
обставини, які викликали необхідність направлення документа
для проведення дослідження;
куди (якій експертній установі) направляється документ для
проведення дослідження;
питання, поставлені для вирішення експерта.

31. Нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо:
вчинення такої дії суперечить законові;
не подані відомості (інформація) та документи, необхідні для
вчинення нотаріальної дії;
дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом;
з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась
недієздатна особа, особа, цивільна дієздатність якої обмежена, або
представник, який не має необхідних повноважень;
правочин, що укладається від імені юридичної особи, не
відповідає обсягу її цивільної правоздатності.
Нотаріуси не приймають для вчинення нотаріальних дій
документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або
містять відомості, що паплюжать честь і гідність людини.

32. Нотаріус на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні
нотаріальної дії, повинен викласти причини відмови в письмовій
формі і роз'яснити порядок її оскарження. У цих випадках нотаріус
не пізніш як у триденний строк виносить постанову про відмову у
вчиненні нотаріальної дії.
У постанові про відмову вказуються:
дата винесення постанови;
прізвище, ініціали нотаріуса, який виніс постанову,
найменування та адреса державної нотаріальної контори або
найменування нотаріального округу та адреса розташування робочого
місця приватного нотаріуса;
прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, яка звернулася за
вчиненням нотаріальної дії, місце її проживання або найменування і
місцезнаходження юридичної особи;
про вчинення якої нотаріальної дії просила особа, що
звернулася до нотаріуса (короткий зміст прохання);
мотиви, з яких відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, з
посиланням на чинне законодавство;
порядок і строки оскарження відмови з посиланням на цивільне
процесуальне законодавство.
Нотаріус не має права на безпідставну відмову у вчиненні
нотаріальної дії.

33. За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси
справляють державне мито, а в передбачених законодавством випадках
нараховують податок з доходів громадян у розмірах, установлених
чинним законодавством.
За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового
характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а
також послуг технічного характеру (складання проектів правочинів,
заяв, виготовлення копій (фотокопій) документів чи виписок з них
тощо) справляється окрема плата. Перелік таких послуг та розмір
плати за них установлюються Головним управлінням юстиції
Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим,
обласними, Київським чи Севастопольським міськими управліннями
юстиції.
Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій, а також за
надання послуг технічного характеру справляють плату, розмір якої
визначається за домовленістю між приватним нотаріусом та фізичною
або юридичною особою, але не меншу від розміру ставок державного
мита, яке справляється державними нотаріусами за аналогічні
нотаріальні дії, а в передбачених законодавством випадках
нараховують податок з доходів громадян. Оплата додаткових послуг
правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не
належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за
домовленістю сторін.

34. Якщо нотаріус виявить, що внаслідок допущеної ним помилки
вчинена нотаріальна дія є неправильною, він зобов'язаний довести
про це до відома сторін (особи), щодо яких вчинено нотаріальну
дію, для вжиття заходів до скасування вказаної нотаріальної дії
відповідно до вимог чинного законодавства.

ГЛАВА III
ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ

35. Нотаріуси посвідчують правочини, щодо яких законодавством
установлено обов'язкову нотаріальну форму.
Відповідно до чинного законодавства обов'язковому
нотаріальному посвідченню підлягають:
договори про відчуження (купівля - продаж, міна, дарування,
пожертва, рента, довічне утримання (догляд), спадковий договір)
нерухомого майна (статті 657, 715, 719, 729, 732, 745, 1304
Цивільного кодексу України ;
іпотечні договори, договори про заставу транспортних засобів,
космічних об'єктів (стаття 18 Закону України "Про іпотеку"
, стаття 13 Закону України "Про заставу" ,
стаття 577 Цивільного кодексу України ;
договори про спільну часткову власність на земельну ділянку;
купівлю-продаж земельних ділянок, про перехід права власності та
про передачу права власності на земельні ділянки; про обмін
земельними ділянками, які виділені єдиним масивом у натурі (на
місцевості) власникам земельних часток (паїв) ( статті 88, 128,
132, 142 Земельного кодексу України , стаття 14 Закону
України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних
ділянок власникам земельних часток (паїв)" ;
договори купівлі-продажу (приватизації) державного майна,
відчуження приватизованого майна (стаття 27 Закону України "Про
приватизацію державного майна" , стаття 23 Закону
України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)" ;
договори про поділ майна, що є об'єктом права спільної
сумісної власності подружжя; про надання утримання; про припинення
права утримання взамін набуття права на нерухоме майно або
одержання одноразової грошової виплати; шлюбні договори; договори
між подружжям про розмір та строки виплати аліментів на дитину;
договори про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з
набуттям права власності на нерухоме майно (статті
69, 78, 89, 94, 109, 189, 190 Сімейного кодексу України
;
договори найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх
окремої частини) строком на один рік і більше (стаття 793
Цивільного кодексу України ;
договори найму транспортних засобів за участю фізичної особи,
договори позички транспортного засобу, у якому хоча б однією
стороною є фізична особа (статті 799, 828 Цивільного кодексу
України ;
договори про створення акціонерних товариств, якщо товариства
створюються фізичними особами (стаття 153 Цивільного кодексу
України ;
договори управління нерухомим майном (стаття 1031 Цивільного
кодексу України ;
договори про зміну черговості одержання права на спадкування
(стаття 1259 Цивільного кодексу України ;
заповіти (статті 1247, 1249 Цивільного кодексу України
;
довіреності на укладання правочинів, що потребують
нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо юридичних осіб,
за винятком випадків, коли законом або спеціальними правилами
допущена інша форма довіреності; довіреність, що видається в
порядку передоручення (стаття 245 Цивільного кодексу України
;
- інші правочини, для яких чинним законодавством передбачена
обов'язкова нотаріальна форма.
На бажання сторін посвідчуються й інші правочини, для яких
законодавством не встановлено обов'язкової нотаріальної форми, як,
наприклад, договори про порядок володіння та користування спільним
майном (житловим будинком, садибою, квартирою, садовим будинком,
дачею, земельною ділянкою тощо), про визначення часток або про
зміну часток, договір доручення тощо.

36. Нотаріуси зобов'язані роз'яснити сторонам зміст і
значення поданих ними проектів правочинів і перевірити, чи
відповідає зміст посвідчуваних правочинів вимогам закону і дійсним
намірам сторін (4).

---------------
(4) Наприклад, при посвідченні договору про відчуження
будівель і споруд сторонам роз'яснюється зміст статті 120
Земельного кодексу за договором відчуження, оренди
земельної ділянки роз'яснюється зміст ст. 125 Земельного кодексу
України.

37. Документи, у яких викладено зміст правочинів, що
посвідчуються в нотаріальному порядку, виготовляються нотаріусом
не менше ніж у двох примірниках, один з яких залишається у справах
державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, а інші, що
мають силу оригіналу, видаються сторонам.
Усі примірники підписуються учасниками правочину.
Посвідчувальний напис вчиняється на всіх примірниках правочину.
На бажання учасників правочину кожному з них видається по
одному примірнику, про що зазначається у тексті договору.

38. Договори про відчуження та заставу (іпотеку) майна, що
підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів,
які підтверджують право власності на майно, що відчужується або
заставляється, та в передбачених законодавством випадках державну
реєстрацію прав на це майно.
Такі документи нотаріус приймає лише за наявності відмітки
(штампу) про реєстрацію відповідних прав та витягу з Реєстру прав
власності на нерухоме майно, що є невід'ємною частиною
правовстановлювального документа.

39. При посвідченні правочинів нотаріус з'ясовує обсяг
цивільної дієздатності фізичних осіб, які є учасниками правочинів
(стаття 44 Закону України "Про нотаріат" , виходячи з
того, що цивільною дієздатністю фізичної особи визнається її
здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і
самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями
створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати
та відповідати в разі їх невиконання.
Повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла
вісімнадцяти років (повноліття).
Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі,
яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором,
особі, яка займається підприємницькою діяльністю, а також
неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини.
У разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла
повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту
реєстрації шлюбу.
У разі припинення шлюбу до досягнення фізичною особою
повноліття, у разі припинення дії трудового договору, припинення
фізичною особою здійснення підприємницької діяльності набута нею
повна цивільна дієздатність зберігається.
При з'ясуванні дієздатності учасників правочинів у разі, якщо
в нотаріуса виникає сумнів щодо віку або обсягу дієздатності
учасників правочину, він вимагає відповідний документ (паспорт
громадянина України, акт цивільного стану громадян про народження,
про шлюб, розірвання шлюбу, трудовий договір, свідоцтво про
реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
тощо).
Якщо в нотаріуса є підстави вважати, що хтось з учасників
правочину страждає на хронічний, стійкий психічний розлад, що
істотно впливає на здатність усвідомлювати значення своїх дій та
(або) керувати ними, зловживає спиртними напоями або наркотичними
засобами, токсичними речовинами тощо, а відомостей про визнання
особи недієздатною чи обмежено дієздатною немає, нотаріус
відкладає вчинення правочину і з'ясовує, чи є рішення суду про
визнання особи недієздатною або обмежено дієздатною, яке набрало
законної сили. Якщо таке рішення судом не виносилось, нотаріус
повідомляє про своє припущення одну з осіб чи один з органів,
указаних у статті 256 Цивільного процесуального кодексу України
, які можуть звернутись до суду із заявою про визнання
цієї особи недієздатною або обмежено дієздатною.
У своєму листі нотаріус просить повідомити його про прийняте
рішення. Залежно від прийнятого цією особою чи органом рішення
нотаріус або вчиняє нотаріальну дію, або зупиняє вчинення
нотаріальної дії до розгляду справи в суді.

40. У разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному
посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів
щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири за участю осіб,
над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє
наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких
договорів (ст.71 Цивільного кодексу України .
Правочини за малолітніх, які не досягли 14 років, а також від
імені фізичних осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними,
вчиняють батьки (усиновлювачі) або опікуни.
Правочини щодо майна малолітньої дитини можуть бути вчинені
одним з батьків, з яким постійно проживає дитина, за наявності
згоди другого з батьків, підпис якого має бути засвідчений
нотаріально.
На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних
засобів або нерухомого майна має бути згода обох батьків
(усиновлювачів) або піклувальника.
У разі неможливості отримання згоди другого з батьків (батько
дитини записаний зі слів матері; у разі смерті другого з батьків,
що підтверджується свідоцтвом про смерть чи довідкою органу
реєстрації цивільного стану; у разі визнання другого з батьків
безвісно відсутнім чи померлим) правочини щодо майна малолітньої
дитини вчиняються тим з батьків, з ким дитина проживає.
У разі, якщо другий з батьків заперечує проти укладення
правочину щодо майна малолітньої дитини, спір може бути вирішений
органом опіки та піклування або судом.
Нотаріус не приймає для посвідчення правочин, що укладається
від імені малолітньої дитини представником батьків (усиновлювачів)
або одного з них.
Правочини від імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а
також від імені осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть
бути посвідчені лише за умови, якщо вони вчинені за згодою батьків
(усиновлювачів) або піклувальника.
Для укладення правочину неповнолітньою дитиною нотаріус має
одержати згоду будь-кого з батьків (усиновлювачів). У цьому разі
така згода обов'язково витребовується від того з батьків
(усиновлювачів), з ким неповнолітня дитина постійно проживає, за
умови попереднього повідомлення про здійснення правочину
неповнолітньою дитиною другого з батьків (усиновлювачів).
Повідомлення про намір вчинити неповнолітньою дитиною
правочин за згодою одного з батьків (усиновлювачів) надсилається
нотаріусом за кошти зацікавленої особи або особисто зацікавленою
особою. В останньому випадку нотаріусу подаються докази
відправлення та одержання адресатом такого повідомлення.
Опікун не має право укладати, а піклувальник давати згоду на
укладення договорів між підопічним та своєю дружиною (своїм
чоловіком) або своїми близькими родичами, крім передавання майна
підопічному у власність за договором дарування або в безоплатне
користування на підставі договору позички.
Справжність підпису(ів) батьків (усиновлювачів) або
піклувальників на заяві про їх згоду на посвідчення правочинів від
імені неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також від імені
осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, повинна бути засвідчена
в нотаріальному порядку. Засвідчення справжності підпису не
потрібне, якщо батьки, усиновлювачі або піклувальники особисто
подадуть нотаріусу заяву про згоду на посвідчення правочину. У
цьому випадку нотаріус установлює особу заявника, перевіряє
справжність його підпису, про що робить відмітку на заяві, і
вказує назву документа, його номер, дату видачі та назву установи,
що видала документ, який стверджує особу. Заява про згоду на
посвідчення правочину може бути викладена на звороті примірника
правочину, що залишається в справах державної нотаріальної контори
чи приватного нотаріуса, або на окремому аркуші.

41. При перевірці обсягу цивільної правоздатності юридичних
осіб, які беруть участь у правочинах, нотаріуси зобов'язані
ознайомитись з установчими документами (статут, засновницький
договір), установчими актами, свідоцтвом про державну реєстрацію
(перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності (витягом з
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України),
положенням про філію та представництво юридичної особи, наказом
юридичної особи про призначення керівника філії або представництва
і перевірити, чи відповідає нотаріальна дія, яка вчиняється,
обсягу цивільної правоздатності юридичної особи.
У випадках, передбачених законодавством, нотаріус перевіряє
наявність спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення юридичною
особою окремого виду діяльності.

42. При укладенні правочину представником нотаріус перевіряє
його повноваження за довіреністю, виданою представникові юридичною
особою. Нотаріус зобов'язаний перевірити за допомогою Єдиного
реєстру довіреностей, посвідчених у нотаріальному
порядку, дійсність довіреності на право розпорядження майном, у
тому числі транспортними засобами. На примірнику довіреності або
її копії, що залишаються у справах державної нотаріальної контори
чи в приватного нотаріуса, робиться відмітка про перевірку
дійсності довіреності за даними Єдиного реєстру довіреностей,
посвідчених у нотаріальному порядку, з обов'язковим зазначенням
ідентифікаційного номера перевірки.
Нотаріус не вимагає подання довіреностей на вчинення
правочинів та інших дій від осіб, уповноважених на це установчими
документами юридичної особи, законом або іншими актами цивільного
законодавства. У цих випадках від представників вимагаються
документи, які передбачають зазначені повноваження та посвідчують
їх службове становище.
При посвідченні правочинів нотаріуси можуть приймати
договори, укладені від імені юридичних осіб їх філіями чи
представництвами, підписані уповноваженими на це особами та
скріплені печатками цих філій чи представництв.
Якщо від імені юридичної особи діє колегіальний орган,
нотаріусом витребовується документ, який стверджує повноваження
цього органу та розподіл обов'язків між членами колегіального
органу (статут, засновницький договір, установчий акт, постанова
про обрання посадових осіб тощо).
У правочинах щодо майна, яке передане в управління,
нотаріусами обов'язково вказується про те, що вони вчинені
управителем майна.
Управителі майна за договором управління діють без
довіреностей.

43. Правочини щодо розпорядження майном, що є спільною
сумісною власністю, які подаються для нотаріального посвідчення,
підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими
ними особами.
При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним
майном, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або)
державній реєстрації, якщо правовстановлювальний документ
оформлений на одного із співвласників, нотаріус вимагає письмову
згоду інших співвласників. Справжність підпису на заяві
співвласників про їх згоду на укладання таких правочинів повинна
бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Відчуження або застава майна, що є колективною власністю,
здійснюється за рішенням органів управління товариства (загальних
зборів, виконавчого органу), якщо інше не встановлено законом та
(або) установчими документами (актами).
Земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної
власності лише громадянам.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою
спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом.
Розпорядження майном, що є державною власністю, здійснюється
в порядку, установленому законодавством України.

44. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння,
користування та розпорядження майном, що належить їм на праві
спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю
між ними.
Правочини щодо належного подружжю на праві спільної сумісної
власності майна, які потребують обов'язкового нотаріального
посвідчення і (або) державної реєстрації, а також правочини щодо
іншого цінного майна можуть бути посвідчені нотаріусом при
наявності письмової згоди другого з подружжя. Справжність підпису
на заяві другого з подружжя про згоду на укладення такої угоди
повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Якщо в заяві другого з подружжя про згоду на відчуження
спільного майна вказано, кому персонально (прізвище, ім'я, по
батькові фізичної особи, найменування юридичної особи) він
погоджується продати, подарувати, заставити тощо спільно набуте
майно, чи вказано ціну продажу, інші умови укладення угоди,
нотаріус при її посвідченні зобов'язаний перевірити додержання
умов, зазначених у такій заяві.
У тому разі, якщо з поданих нотаріусу документів неможливо
встановити час і підстави набуття майна, що є предметом угоди, а
чоловік чи дружина особи, на ім'я якої це майно зареєстровано,
ухиляється від надання письмової згоди на його відчуження, то
особа, на ім'я якої майно зареєстровано, може в порядку статті 84
Закону України "Про нотаріат" передати заяву своєму
чоловікові чи дружині з пропозицією з'явитися до нотаріуса для
визначення частки чоловіка (дружини) у цьому майні. Якщо він
(вона) не з'явиться до нотаріуса у визначений строк і протягом
місяця після одержання заяви не надішле своїх заперечень, нотаріус
може посвідчити договір від імені чоловіка чи дружини, за ким
відповідно до правовстановлювального документа лічиться це майно,
без згоди другого із подружжя, якщо інше не встановлено договором
між подружжям.
Якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не
перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного
проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо
інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є
об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які
не перебувають у шлюбі між собою, поширюються вимоги, установлені
цією Інструкцією щодо майна, що є правом спільної сумісної
власності подружжя. На підтвердження факту проживання однією
сім'єю осіб, які не перебувають у шлюбі, нотаріусом можуть бути
прийняті: договір про спільне проживання та ведення спільного
господарства, рішення суду про встановлення факту спільного
проживання однією сім'єю осіб, які не перебувають у
зареєстрованому шлюбі, записи в будинкових книгах (паспортах) про
постійне проживання або реєстрацію цих осіб за однією адресою
тощо, якщо вони разом з іншими документами підтверджують цей факт.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної
власності на майно, набуте за час шлюбу.
Розпорядження майном, що є об'єктом права спільної сумісної
власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками

виключно за взаємною згодою відповідно до Цивільного кодексу
України .

45. Правочин щодо розпорядження майном, що подається для
нотаріального посвідчення, може бути посвідчений нотаріусом без
згоди другого з подружжя у разі, якщо з правовстановлювального
документа, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного
стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що
зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя,
тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах,
передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям,
договором дарування або в порядку спадкування, або за кошти, які
належали їй (йому) особисто тощо.
Про перевірку цих обставин нотаріус робить відмітку на
примірнику правочину, що залишається в справах державної
нотаріальної контори (приватного нотаріуса), з посиланням на
реквізити відповідних документів, якщо ці документи не
приєднуються до примірника такого правочину.
При посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна
від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена
/неодружений/, удова /удівець/), відчужувач подає відповідну
заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього
правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить
зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає
про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від
відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від
представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні
правочину подавати від його імені заяву про належність йому
(відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.
Правочини щодо розпорядження майном можуть бути посвідчені
без згоди другого з подружжя також у випадках:
коли останній не проживає за місцезнаходженням майна і місце
проживання його невідоме. На підтвердження цієї обставини
подається копія рішення суду, що набрало законної сили, про
визнання другого з подружжя безвісно відсутнім. У разі
встановлення опіки над майном особи, визнаної безвісно відсутньою,
нотаріус виключає майно з опису або повідомляє нотаріуса, що
здійснив опис, про необхідність виключення майна з опису. Про
виключення майна з опису повідомляється опікун;
якщо майно набуто одним з подружжя за час окремого проживання
з другим з подружжя у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних
відносин. На підтвердження цієї обставини подається копія рішення
суду, що набрало законної сили, про визнання особистою приватною
власністю одного з подружжя майна, що є предметом цього договору.

46. Правочини про відчуження або заставу майна, яке передано
за договором управління, посвідчуються нотаріусом за наявності
письмової згоди установника управління. Справжність підпису на
заяві установника управління про згоду на укладання таких угод
повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.

47. Договори про відчуження або заставу майна (майнових прав)
посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності заборони на
відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру заборон відчуження
об'єктів нерухомого майна .
У разі наявності заборони договори про відчуження майна,
обтяженого боргом, посвідчуються лише за умови згоди кредитора і
набувача на переведення боргу на набувача. У разі переведення
боргу на набувача нотаріус вимагає подання відповідної довідки
(заяви), виданої кредитором.
Договори про відчуження або заставу нерухомого та рухомого
майна (майнових прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки
відсутності податкової застави та заставної за даними Державного
реєстру застав рухомого майна.
Договори про відчуження майна (майнових прав) платником
податків, активи якого перебувають у податковій заставі,
посвідчуються за умови письмової згоди відповідного податкового
органу.
У разі оформлення заставної перехід права власності на
предмет іпотеки не допускається до повного задоволення вимоги за
заставною.

48. Договір сторін про зміну або розірвання нотаріально
посвідченого договору оформляється шляхом складання окремого
договору, який додається до примірника основного договору, що
міститься в справах державної нотаріальної контори, приватного
нотаріуса (державного нотаріального архіву). Договір про зміну або
розірвання договору підписується сторонами і посвідчується
нотаріусом. На всіх примірниках основного договору робиться
відмітка про його зміну або розірвання, у якій зазначаються номер
за реєстром та дата посвідчення договору про зміну або розірвання.
Відмітка підписується нотаріусом і скріплюється його печаткою. Про
зміну або розірвання договору робиться запис у реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій, де зареєстровано основний договір.
Якщо нотаріус, який посвідчив договір, позбавлений можливості
посвідчити договір про його зміну або розірвання (у разі смерті,
заміщення приватного нотаріуса у разі неможливості виконання ним
своїх обов'язків, призупинення здійснення приватним нотаріусом
своєї діяльності, передачі документів до державного нотаріального
архіву тощо), договір про зміну або розірвання основного договору
може бути посвідчений іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом
складається додатковий примірник договору, який направляється ним
за місцем зберігання договору, що змінюється або розривається, для
долучення до нього. Одночасно сторонам договору нотаріус роз'ясняє
можливість повернення правовстановлювальних документів за місцем
зберігання примірника договору, що розірваний.
Укладання договорів про зміну або розірвання нотаріально
посвідчених договорів здійснюється з дотриманням правил пункту 45
цієї Інструкції.
Якщо договір про розірвання договору про відчуження житлового
будинку, садиби, споруди, квартири, дачі, садового будинку,
гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна посвідчується
після державної реєстрації договору відчуження, нотаріус вимагає
подання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в
місцевостях, де інвентаризація не проведена, - довідку
відповідного органу місцевого самоврядування, а також перевіряє
відсутність (наявність) заборони на відчуження або арешту за
даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого
майна та відсутність або наявність податкової застави
та інших застав за даними Державного реєстру застав рухомого
майна.
Розірвання договорів, предметом яких є майно, що перебуває у
податковій заставі, здійснюється за письмовою згодою відповідного
податкового органу.
У разі одержання рішення суду про визнання нотаріально
посвідченого договору недійсним, нотаріус робить про це відмітку
на примірнику договору, який зберігається в його справах,
долучивши до нього копію рішення суду, а також робить відмітку в
реєстрі для реєстрації нотаріальних дій і, при можливості, на всіх
інших примірниках договору.
Правовстановлювальний документ повертається відчужувачу майна
на його вимогу. Державне мито чи плата за посвідчення договору про
відчуження майна при його зміні або розірванні сторонам не
повертається.
Про зміну або розірвання договору, що підлягає державній
реєстрації, нотаріус повідомляє відповідний орган, який здійснює
державну реєстрацію, якщо такий договір до його зміни або
розірвання був цим органом зареєстрований.

49. Договір про відчуження майна, що підлягає державній
реєстрації, а також договір про зміну або розірвання такого
договору, якщо договір, що змінюється (розривається), був
зареєстрований у відповідному органі, повинні бути подані для
державної реєстрації за місцем обліку цього майна, про що нотаріус
зазначає у посвідчувальному написі і роз'яснює сторонам.

50. Ціна в договорі про відчуження або заставу майна
встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено
законодавчими актами.

РОЗДІЛ 2
ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ЩОДО РОЗПОРЯДЖЕННЯ ЧАСТКОЮ
НЕРУХОМОГО МАЙНА В СПІЛЬНІЙ ВЛАСНОСТІ

51. Власність двох чи більше осіб з визначенням часток
кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

52. Суб'єктами права спільної часткової власності на землю
можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні
громади.
Право спільної часткової власності на земельну ділянку
виникає при добровільному об'єднанні власниками належних їм
земельних ділянок, придбанні у власність на підставі
цивільно-правових угод та порядку спадкування земельної ділянки
двома чи більше особами за рішенням суду.

53. Право спільної часткової власності здійснюється
співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися
про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною
частковою власністю.
Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою,
що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за
згодою всіх співвласників згідно з договором про спільну часткову
власність на земельну ділянку, що є невід'ємною частиною
правовстановлювального документа, або судовим рішенням у разі
недосягнення згоди.

54. У разі, якщо один з учасників спільної часткової
власності продає належну йому частку в спільній власності
сторонній особі, нотаріус повинен упевнитись у тому, що продавець
у письмовій формі повідомив усіх інших учасників спільної
часткової власності (як фізичних, так і юридичних осіб) про свій
намір продати свою частку сторонній особі із зазначенням ціни та
інших умов, на яких продається ця частка.
Передача співвласником свого переважного права купівлі частки
у праві спільної часткової власності іншій особі не допускається.
Доказом повідомлення учасників спільної часткової власності
про подальший продаж частки в спільному майні може бути свідоцтво,
видане нотаріусом, про передачу їм заяви продавця згідно із
статтею 84 Закону України "Про нотаріат" або заява
учасників спільної часткової власності про відмову від здійснення
права переважної купівлі частки майна, що продається (із
зазначенням ціни та інших умов, на яких продається ця частка).
Справжність підпису на заяві учасника спільної часткової
власності повинна бути засвідчена в нотаріальному порядку.
Заява учасника спільної часткової власності про відмову від
права переважної купівлі може бути викладена на окремому
стандартному білому аркуші паперу з одночасною реєстрацією в
журналі реєстрації вхідних документів або на спеціальному бланку
нотаріальних документів (на бажання зазначеного учасника).
Якщо вказана заява передана особисто учаснику спільної
часткової власності нотаріусом, який посвідчує договір, то
свідоцтво про передачу заяви не видається, але примірник заяви з
написом нотаріуса про її вручення повинен бути доданий до
примірника договору купівлі-продажу частки відчужуваного майна,
який залишається у справах нотаріуса.
При одержанні від учасників спільної часткової власності
письмової відповіді вона додається до зазначеного примірника
договору.
При посвідченні договорів довічного утримання (догляду);
спадкового договору; дарування; ренти (якщо майно передається
безоплатно); пожертви; міни частини майна або відчуження частини
майна, виділеної за згодою співвласників чи за рішенням суду, а
також у разі продажу частини майна з публічних торгів (аукціону)
правила цього пункту не застосовуються.

55. Якщо решта учасників спільної часткової власності
відмовиться від здійснення права переважної купівлі або не
здійснить цього права щодо нерухомого майна протягом одного
місяця, а щодо іншого майна - протягом десяти днів з дня одержання
повідомлення про намір і умови продажу, то нотаріус після
одержання заяви про відмову або після спливу встановленого терміну
може посвідчити договір купівлі-продажу частки спільного майна
сторонній особі.
Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній
особі може бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про
те, що інші учасники спільної часткової власності відмовились
одержати надіслані на їх адресу заяви продавця про його намір
продати свою частку. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на
зворотному повідомленні відмітка органу зв'язку.
Договір купівлі-продажу частки спільного майна сторонній
особі може бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших
учасників спільної часткової власності невідома. На підтвердження
цього повинен бути поданий документ відповідного компетентного
органу (довідкової служби, адресного бюро тощо).
Заява учасника спільної часткової власності про відмову від
права переважної купівлі або фактична відмова учасника спільної
часткової власності, який протягом строку, установленого цим
пунктом Інструкції, не здійснив свого права на переважну купівлю,
дійсна протягом трьох місяців. Цей строк обчислюється з дня
подання заяви про відмову або з дня, наступного за останнім днем
зазначеного місячного (десятиденного) терміну.
У разі посвідчення угоди купівлі-продажу частки спільного
майна за більшу ціну порівняно з тією, що була запропонована в
переданому повідомленні, але з дотриманням інших визначених умов,
подання доказів повторного повідомлення учасників спільної
часткової власності не вимагається.

56. Про відчуження частки майна, що підлягає державній
реєстрації, нотаріус робить відмітку на правовстановлювальному
документі.

57. У тексті договору про відчуження частки майна вказуються
арифметичні (у простих дробах) частини.

58. У договорі про відчуження власником частки майна за
бажанням сторін може бути встановлено порядок володіння та
користування конкретними його частинами відповідно до розміру
частки кожного з співвласників.
У договорі про відчуження одним з учасників спільної
часткової власності належної йому частки майна порядок володіння
та користування конкретними його частинами може бути вказаний лише
за наявності відповідної угоди між учасниками спільної часткової
власності про порядок володіння та користування майном або за їх
письмовою згодою чи за наявності судового рішення про порядок
володіння та користування майном (конкретними його частинами).
Договір про порядок володіння та користування спільним майном
або конкретними його частинами, крім того, може бути оформлений
шляхом складання самостійного документа, який є невід'ємною
частиною правовстановлюючого документа (при укладанні договору
щодо порядку володіння та користування майном, яке підлягає
реєстрації).
Договір може бути укладений між усіма учасниками спільної
часткової власності або між кількома з них. В останньому випадку
необхідна письмова згода всіх учасників спільної часткової
власності про встановлення порядку володіння та користування
майном або конкретними його частинами.
При посвідченні самостійних (без посвідчення договору про
відчуження) договорів про порядок володіння та користування
майном, яке підлягає обов'язковій реєстрації, вимагається
правовстановлювальний документ та, у встановлених чинним
законодавством випадках, витяг з Реєстру прав власності на
нерухоме майно, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, -
довідка відповідного органу місцевого самоврядування.
Правовстановлювальний документ після його огляду повертається
власникові, а в тексті угоди зазначаються найменування цього
документа, номер і дата його видачі та назва юридичної особи, що
його видала.

59. Учасники спільної часткової власності вправі укладати
договори про визначення розміру часток, зміну розміру часток, якщо
в правовстановлювальному документі розмір часток не вказаний або
вказаний неправильно, а також виділення частки в натурі (поділу).
Укладення таких угод є необхідним у випадках, передбачених законом
(стаття 67 Сімейного кодексу України , статті 88, 133
Земельного кодексу України тощо).
Договір про визначення часток, зміну розміру часток є
невід'ємною частиною правовстановлювального документа. При цьому
нотаріус або підшиває один примірник такого договору до
правовстановлювального документа, або вчиняє на цьому документі
службову відмітку щодо посвідчення договору про визначення, зміну
розміру часток.
Договори про виділення частки в натурі з майна (поділ), що
підлягає реєстрації, посвідчуються нотаріусом на підставі
документів, що стверджують право власності на таке майно. Крім
того, нотаріусу подається витяг з Реєстру прав власності на
нерухоме майно, а в населених пунктах, де інвентаризація не
проведена, - довідка відповідного органу місцевого самоврядування
або інший документ, оформлений у порядку, установленому чинним
законодавством, у якому визначені ідеальна частка, її вартість та
розмір, висновок щодо технічної можливості виділення цієї частки в
натурі (поділ) на місцевості, а також найменування та площа
приміщень, з яких складається частка.
Одночасно з посвідченням договору про виділення в натурі
(поділ) житлового будинку, будівлі, садиби або споруди нотаріусом
посвідчується договір про виділення в натурі (поділ) на місцевості
земельної ділянки. Для посвідчення останнього, поряд з іншими
документами, нотаріусу подається нотаріально посвідчений договір
про спільну часткову власність на земельну ділянку.
Укладення договору про виділення частки в натурі (поділ)
припиняє спільну часткову власність. У посвідчувальному написі
нотаріусом зазначається про необхідність реєстрації прав за цим
договором у порядку, установленому чинним законодавством.
Договір про визначення, зміну розміру часток, виділення
частки в натурі (поділ) підлягає державній реєстрації в органах
бюро технічної інвентаризації, про що зазначається в
посвідчувальному написі.
Спори між учасниками спільної часткової власності щодо
визначення, зміни розміру часток, а також виділення частки
спільного майна в натурі (поділ) вирішуються в судовому порядку.

РОЗДІЛ 3
ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ПОСВІДЧЕННЯ ПРАВОЧИНІВ ПРО
ВІДЧУЖЕННЯ ЖИТЛОВОГО БУДИНКУ, САДИБИ,
КВАРТИРИ, ДАЧІ, САДОВОГО БУДИНКУ, ГАРАЖА,
ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ, ІНШОГО НЕРУХОМОГО МАЙНА

60. Посвідчення договорів про відчуження житлового будинку,
садиби, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної
ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням
указаного майна (стаття 55 Закону України "Про нотаріат"
.

61. При нотаріальному посвідченні договорів про відчуження
житлового будинку, а також іншого нерухомого майна, що підлягає
реєстрації, нотаріус вимагає подання документів, які підтверджують
право власності (довірчої власності) на вказане майно та, у
передбачених законодавством випадках, документи, що підтверджують
державну реєстрацію прав на це майно в осіб, які його відчужують.

62. Право власності на житловий будинок, квартиру, дачу,
садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються,
може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів або їх
дублікатів:
нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви,
довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни;
спадковим договором;
свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з
публічних торгів;
свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні
(публічних торгах);
свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна;
свідоцтвом про право на спадщину;
свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні
подружжя;
договором про поділ спадкового майна;
договором про припинення права на утримання за умови набуття
права на нерухоме майно;
договором про припинення права на аліменти для дитини у
зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно;
договором про виділення частки в натурі (поділ);
іпотечним договором, договором про задоволення вимог
іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки;
рішенням суду;
договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, за
наявності відмітки на ньому про реєстрацію відповідних прав тощо.
Право довірчої власності підтверджується договором управління
майном.
Право власності на земельну ділянку фізичних та юридичних
осіб, а також право державної та комунальної власності
підтверджуються державним актом (стаття 126 Земельного кодексу
України .
Право власності на земельну частку (пай) фізичних осіб,
евакуйованих із зони відчуження, які відселені із зони безумовного
(обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а
також фізичних осіб, що самостійно переселилися з територій, які
зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації,
відселення або самостійного переселення були членами колективних
або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонерів з
їх числа, які проживають у сільській місцевості, може бути
підтверджене трудовою книжкою члена колективного або іншого
сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідченим
витягом з неї (5) при наявності в ній відповідного запису.

---------------
(5) Див. Закон України від 05.06.2003 N 899-IV
"Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок
власникам земельних часток (паїв)".

Доказом факту евакуації фізичних осіб із зони відчуження,
відселення або їх самостійного переселення та членства в
колективному або іншому сільськогосподарському підприємстві є
довідки, видані обласними державними адміністраціями за місцем
евакуації, відселення чи самостійного переселення про їх:
евакуацію, відселення чи самостійне переселення з територій,
що зазнали радіоактивного забруднення (6);

---------------
(6) Див. постанову Кабінету Міністрів України від 13.12.2001
N 1651 "Деякі питання реалізації громадянами, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на
отримання земельної частки (паю)".

членство в колективному або іншому сільськогосподарському
підприємстві, яке розміщувалося на території, що зазнала
радіоактивного забруднення.

63. Крім правовстановлювального документа на житловий
будинок, садибу та інше нерухоме майно (за винятком земельної
ділянки), якщо воно підлягає реєстрації, нотаріус вимагає
документи, передбачені наказом Міністерства юстиції України "Про
надання витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно на
спеціальних бланках" від 20 вересня 2002 року N 84/5 ,
зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 вересня 2002 року
N 773/7061 (із змінами і доповненнями, унесеними наказом
Міністерства юстиції України від 23 жовтня 2002 року N 92/5
, а в сільській місцевості, де інвентаризація не
проведена, - довідку відповідного органу місцевого самоврядування
з викладенням характеристики відчужуваного нерухомого майна.
Коли з витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно
видно, що власник, наприклад, житлового будинку здійснив або
здійснює його перебудову чи прибудову, у тому числі перепланування
житлового будинку, переобладнання нежитлового приміщення в житлове
і навпаки, або звів чи зводить господарські, побутові будівлі та
споруди без установленого дозволу або без належно затвердженого
проекту чи з істотними відхиленнями від проекту, або з грубим
порушенням основних будівельних норм і правил, нотаріус вимагає
подання рішення органу місцевого самоврядування про дозвіл
здійснити перебудову, прибудову, перепланування чи звести
господарські, побутові будівлі та споруди. При відсутності такого
рішення нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження
житлового будинку, власником якого здійснено таку перебудову,
прибудову, переобладнання чи зведено господарські побутові будівлі
та споруди.

64. Якщо з поданих нотаріусу документів випливає, що житловий
будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно збудоване (або
будується) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї
мети, нотаріус відмовляє в посвідченні договору відчуження
житлового будинку та іншого нерухомого майна.

65. Якщо рішенням суду або договором про задоволення вимог
іпотекодержателя передбачено право іпотекодержателя на продаж
предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, посвідчення таких
договорів здійснюється за загальними правилами посвідчення
договорів відчуження.
Для посвідчення такого договору, відповідно до статті 38
Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель
зобов'язаний за тридцять днів до укладення договору
купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які
мають зареєстровані в установленому законом порядку права чи
вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти такий договір із
зазначенням ціни та інших умов, на яких продається предмет
іпотеки. У такому разі нотаріус, керуючись вимогами пункту 55 цієї
Інструкції, повинен упевнитись у тому, що іпотекодержатель
повідомив осіб, які мають зареєстровані в установленому законом
порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відповідно до витягу з
Державного реєстру застав рухомого майна.
Особи, які виявили бажання придбати предмет іпотеки (або
відмовитися від права купівлі), повинні в тридцятиденний строк з
дня одержання повідомлення про продаж письмово повідомити
іпотекодержателя або нотаріуса про свій намір. Особа набуває
переважне право на придбання предмета іпотеки в іпотекодержателя з
дня отримання іпотекодержателем або нотаріусом повідомлення про
згоду на купівлю предмета іпотеки.
Якщо в установлений строк відповідь на повідомлення від осіб,
які мають право переважної купівлі предмета іпотеки, не надійшла,
нотаріус може посвідчити договір купівлі-продажу предмета іпотеки
будь-якій іншій особі на розсуд іпотекодержателя.
Якщо особа, яка висловила згоду придбати предмет іпотеки,
ухиляється або з інших причин не вчиняє дій до укладення договору
купівлі-продажу предмета іпотеки з іпотекодержателем протягом 5
днів після закінчення тридцятиденного строку, увстановленого для
надання такої згоди, вона втрачає право на придбання предмета
іпотеки. Це право переходить до інших осіб, які висловили намір
придбати предмет іпотеки, відповідно до пріоритету їх прав і
вимог.
Якщо повідомлень про згоду на придбання предмета іпотеки
надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки в
іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх
зареєстрованих прав чи вимог.
Договір купівлі-продажу предмета іпотеки сторонній особі може
бути посвідчений нотаріусом за наявності відомостей про те, що
інші особи, які мають зареєстровані в установленому законом
порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, відмовились одержати
надіслані на їх адресу повідомлення про намір продати предмет
іпотеки. Про цю обставину повинна свідчити зроблена на зворотному
повідомленні відмітка органу зв'язку.
Договір купівлі-продажу предмета іпотеки сторонній особі може
бути посвідчений також у разі, якщо адреса інших осіб, які мають
зареєстровані в установленому законом порядку права чи вимоги на
предмет іпотеки, невідома. На ствердження цього факту повинен бути
поданий документ відповідного компетентного органу (довідкової
служби, адресного бюро тощо).
Ціна продажу предмета іпотеки має бути встановлена за згодою
між іпотекодержателем та іпотекодавцем. У разі недосягнення згоди
щодо ціни продажу продаж предмета іпотеки здійснюється за ціною,
не нижчою за встановлену незалежною оцінкою, що підтверджується
відповідним актом про оцінку.
Договір купівлі-продажу є підставою для припинення іпотеки та
зняття заборони відчуження предмета іпотеки.
Договір купівлі-продажу предмета іпотеки є правовою підставою
для реєстрації права власності покупця на нерухоме майно, що було
предметом іпотеки.

66. При посвідченні договору викупу земельної ділянки (у разі
відсутності на ній житлового будинку, споруди та іншого нерухомого
майна, насаджень), що перебуває у приватній власності для
суспільних потреб, нотаріус вимагає подання відповідного рішення
органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим
або органів місцевого самоврядування. При посвідченні такого
договору нотаріус роз'яснює власникові земельної ділянки зміст
статті 146 Земельного кодексу України та статті 350
Цивільного кодексу України , про що зазначається в
тексті договору.

67. Для посвідчення угоди про передачу права власності на
земельну ділянку нотаріусу, крім документів, передбачених пунктами
62, 71 цієї Інструкції, подаються заява власника земельної ділянки
та рішення органів місцевого самоврядування або органів виконавчої
влади про згоду на одержання права власності на таку земельну
ділянку.

68. При посвідченні договорів купівлі-продажу земельних
ділянок державної та комунальної власності органами місцевого
самоврядування та органами виконавчої влади до їх розмежування
нотаріуси як правовстановлювальні документи приймають:
у межах населених пунктів - рішення відповідних органів
місцевого самоврядування, погоджені з відповідними органами
виконавчої влади;
за межами населених пунктів - розпорядження органів
виконавчої влади, прийняті за погодженням з відповідними органами
місцевого самоврядування.

69. Для посвідчення договору купівлі-продажу земельних
ділянок державної чи комунальної власності, після визначення їх
меж у натурі (на місцевості), нотаріусу, крім державного акта про
право власності, подається рішення відповідного органу місцевого
самоврядування або органу виконавчої влади. Таке рішення
(розпорядження) має відображати протокол про проведений аукціон
(конкурс). У разі, якщо інформація, що міститься у рішенні
(розпорядженні), є недостатньою для посвідчення договору,
нотаріусу подається належним чином оформлений протокол про
проведений аукціон (конкурс).
Вимога щодо обов'язковості продажу земельних ділянок
державної та комунальної власності на конкурентних засадах не
розповсюджується на право викупу земельних ділянок, на яких
розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих
ділянок.

70. Договір про обмін земельними ділянками, які виділені
єдиним масивом у натурі (на місцевості) власникам земельних часток
(паїв) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,
посвідчується нотаріусом за згодою всіх співвласників таких
земельних ділянок. Договір посвідчується між власниками, один з
яких виявив бажання використовувати належну йому земельну ділянку
самостійно. Предметом договору можуть бути земельні ділянки, які
відносяться до різних земельних масивів (7).

---------------
(7) Положення про порядок передачі у приватну власність
громадян не завершених будівництвом будинків садибного типу,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97
N 637 (із змінами та доповненнями).

71. При посвідченні договору про відчуження земельної ділянки
як самостійного об'єкта цивільних правовідносин нотаріус перевіряє
відсутність (наявність) обмежень (обтяжень) за даними Державного
земельного кадастру. Перехід права власності на земельну ділянку
не припиняє встановленого обмеження (обтяження). Про встановлене
обмеження (обтяження) та його зміст нотаріус зазначає в тексті
договору.

72. При посвідченні правочинів про перехід права власності на
житловий будинок, будівлю або споруду нотаріус роз'яснює сторонам
зміст статті 377 Цивільного кодексу України щодо
переходу права власності або права користування на земельну
ділянку (її частину), на якій вони розміщені, без зміни її
цільового призначення.

73. При посвідченні договору про відчуження житлового
будинку, споруди, квартири, дачі, садового будинку, гаража,
земельної ділянки, іншого нерухомого майна, належного дітям, а
також особам, визнаним недієздатними або обмежено дієздатними,
нотаріус керується пунктом 40 цієї Інструкції.

РОЗДІЛ 4
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ВІДЧУЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ
НЕЗАВЕРШЕНОГО БУДІВНИЦТВА

74. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові
будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення
будівництва.
Право власності на таке майно виникає з моменту прийняття
його до експлуатації, якщо це передбачено договором або законом.
Право власності на зазначене майно виникає з моменту
державної реєстрації, якщо це передбачено законом.
До завершення будівництва особа вважається власником лише
матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього
будівництва. Ці матеріали та обладнання можуть бути предметом
відчуження за умови надання нотаріусу відповідних
правовстановлювальних документів.
При посвідченні договорів відчуження недобудованого
нерухомого майна нотаріус як правовстановлювальний документ
вимагає подання рішення суду, що набрало законної сили, про
визнання права власності на недобудоване нерухоме майно.

75. У разі, якщо власник недобудованого нерухомого майна
набув право власності на це майно до набрання чинності Цивільним
кодексом України (01.01.2004), то це майно може бути
предметом відчуження.
При посвідченні договорів про відчуження такого майна
нотаріус перевіряє ті самі обставини і вимагає ті самі документи,
що й при відчуженні житлового будинку, споруди, квартири, дачі,
садового будинку, іншого нерухомого майна завершеного
будівництвом, крім витягу з Реєстру прав власності на нерухоме
майно чи довідки, виданої відповідними органами місцевого
самоврядування - у місцевості, де інвентаризація не проведена.

76. Посвідчення договорів про безоплатну передачу в приватну
власність громадян не завершених будівництвом будинків садибного
типу, що споруджувалися (споруджуються) за рахунок коштів Фонду
для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської
катастрофи та соціального захисту населення, здійснюється
нотаріусом на підставі рішення обласної або районної державної
адміністрації за місцем переселення у порядку, установленому
чинним законодавством (7).

---------------
(7) Положення про порядок передачі у приватну власність
громадян не завершених будівництвом будинків садибного типу,
затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.06.97
N 637 (із змінами та доповненнями).

77. Нотаріус відмовляє у посвідченні договору відчуження
об'єкта незавершеного будівництва, придбаного шляхом приватизації,
а також земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт (стаття
19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів
незавершеного будівництва" . При цьому нотаріус
роз'яснює сторонам, що договір про відчуження може бути
посвідчений після завершення будівництва, уведення об'єкта в
експлуатацію та отримання в установленому порядку свідоцтва про
право власності на цей об'єкт нерухомого майна.

РОЗДІЛ 5
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ РЕНТИ

78. Договори ренти посвідчуються нотаріусами з дотриманням
загальних правил посвідчення договорів відчуження.

79. Якщо договором ренти встановлено, що одержувач ренти
передає майно у власність платника ренти за плату, до відносин
сторін щодо передачі майна застосовуються загальні положення про
купівлю-продаж, а якщо майно передається безоплатно, - положення
про договір дарування. У цьому разі правила статті 362 Цивільного
кодексу України не застосовуються.

80. Текст договору ренти обов'язково повинен містити:
найменування сторін за договором; предмет договору; умови, на яких
майно передається під виплату ренти; форму та розмір ренти; строки
виплати ренти; відповідальність платника за прострочення ренти;
право платника безстрокової ренти на відмову від договору ренти;
право одержувача безстрокової ренти на розірвання договору ренти;
ризик випадкового знищення або пошкодження майна, що передається
під виплату ренти.

81. Платник ренти має право відчужувати майно, передане йому
під виплату ренти, лише за письмовою згодою одержувача ренти.
У цьому випадку в тексті договору відчуження майна, яке
передане під виплату ренти, крім істотних умов договору
відчуження, обов'язково зазначається про перехід обов'язків
платника ренти до нового набувача, а також інші істотні умови
договору ренти.

РОЗДІЛ 6
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ДОВІЧНОГО УТРИМАННЯ
(ДОГЛЯДУ) ТА ДОГОВОРІВ ПРО НАДАННЯ УТРИМАННЯ

82. Договори довічного утримання (догляду) посвідчуються
нотаріусами з дотриманням загальних правил посвідчення договорів
відчуження.
При посвідченні договорів довічного утримання не
застосовуються правила статті 362 Цивільного кодексу України
.
Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може
бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я.
Набувачем майна за договором довічного утримання (догляду)
може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

83. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що
належить їм на праві спільної сумісної власності, договір
довічного утримання (догляду) може бути посвідчений після
визначення частки цього співвласника у спільному майні або
визначення порядку користування цим майном між співвласниками.

84. У тексті договору довічного утримання (догляду)
обов'язково зазначається, що набувач майна зобов'язаний надавати
відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення, а також усі види
догляду (опікування) з їх конкретизуванням або без такого та
визначається грошова оцінка матеріального забезпечення, яка
встановлюється за згодою сторін.
У разі зобов'язання набувача забезпечити відчужувача або
третю особу житлом у будинку (квартирі), який йому переданий за
договором довічного утримання (догляду), у тексті договору
зазначається конкретно визначена частина помешкання, у якій
відчужувач або третя особа має право проживати.

85. При посвідченні договору довічного утримання (догляду)
накладається заборона відчуження майна в установленому порядку,
про що робиться напис на всіх примірниках договору.

86. У разі смерті фізичної особи - набувача за договором
довічного утримання (догляду) при відсутності у неї спадкоємців
або при відмові їх від договору довічного утримання (догляду)
нотаріус за письмовою заявою відчужувача припиняє дію цього
договору, про що на всіх його примірниках робить відповідний напис
з посиланням на статтю 757 Цивільного кодексу України .
Факт смерті набувача підтверджується свідоцтвом державного
органу реєстрації актів цивільного стану про смерть.
Відчужувачу повертається приєднаний до примірника договору
довічного утримання (догляду) первинний правовстановлювальний
документ на майно або його дублікат, який міститься у справах
нотаріуса. Разом з листом нотаріуса про припинення дії договору
довічного утримання (догляду) цей правовстановлювальний документ
(або його дублікат) подається відповідному реєструвальному органу
для перереєстрації.

87. Обов'язки набувача за договором довічного утримання
(догляду) переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло право
власності на майно, що було передано відчужувачем.
Якщо спадкоємці відмовились від прийняття цього майна або
якщо в набувача немає спадкоємців, договір довічного утримання
(догляду) припиняється, відчужувач за його заявою набуває право
власності на майно, що було предметом договору.
У разі ліквідації юридичної особи - набувача, за умови
відсутності у неї правонаступників, нотаріус на підставі витягу з
Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та
письмової заяви відчужувача, припиняє дію договору довічного
утримання (догляду) та повертає відчужувачу первинний
правовстановлювальний документ.
На всіх примірниках договору нотаріус робить відповідний
напис про припинення дії договору з посиланням на статтю 758
Цивільного кодексу України .

88. Розірвання договору довічного утримання за згодою сторін,
у тому числі внесення змін до договору, оформлюється нотаріусом за
правилами, викладеними в пункті 49 цієї Інструкції.

89. На підставі договору про розірвання договору довічного
утримання (догляду) або внесення до нього змін щодо заміни речі,
яка була передана за договором, на іншу річ, переходу прав та
обов'язків за цим договором до спадкоємців (правонаступників)
набувача майна нотаріус уносить відповідні зміни до Єдиного
реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

90. Подружжя має право укласти договір про надання утримання
одному з них, у якому визначаються умови, розмір та строки виплати
аліментів. Такий договір укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню.
При посвідченні договорів про надання утримання нотаріус
повинен додержуватись правил статей 75-78, 82 Сімейного кодексу
України .
Подружжя, а також особи, шлюб між якими було розірвано,
вправі укласти договір про припинення утримання взамін набуття
права власності на житловий будинок, квартиру, інше нерухоме майно
або одержання одноразової грошової виплати.
Договір, за яким передається у власність нерухоме майно, має
бути нотаріально посвідчений і підлягає державні реєстрації
(стаття 89 Сімейного кодексу України .
У разі розірвання договору про утримання у зв'язку з
одержанням одноразової грошової виплати обумовлена грошова сума
має бути внесена на депозитний рахунок нотаріальної контори чи
приватного нотаріуса до посвідчення договору.

РОЗДІЛ 7
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ЗАСТАВИ (ІПОТЕКИ)

91. Договори застави (іпотеки (8) ) нерухомого майна
(житлового будинку, садиби, квартири, садового будинку, гаража,
інших будівель та споруд, підприємства чи його структурного
підрозділу, земельної ділянки, багаторічних насаджень тощо) та
договори застави транспортних засобів (заклад) підлягають
обов'язковому нотаріальному посвідченню.

---------------
(8) Див. Закон України від 05.06.2003 N 898-IV
"Про іпотеку".

Правовий режим нерухомого майна поширюється на повітряні та
морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти.
Посвідчення договорів застави (іпотеки) та космічних об'єктів
провадиться за місцезнаходженням нерухомого майна.

92. Текст договору застави повинен містити такі істотні
умови:
1) для заставодавця та заставодержателя - юридичних осіб
відомості про:
для резидентів - найменування, місцезнаходження та
ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та
організацій України;
для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу,
де зареєстровано особу;
для заставодавця та заставодержателя - фізичних осіб
відомості про:
для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу
постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний
номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та
інших обов'язкових платежів;
для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по
батькові (за наявності), громадянство, адресу постійного місця
проживання за межами України;
2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок
його виконання;
3) опис предмета договору застави, достатній для його
ідентифікації, та(або) його реєстраційні дані, а також будь-які
інші умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинна бути
досягнута згода (спосіб реалізації заставленого майна, проведення
аудиторської перевірки, страхування предмета застави, накладання
заборони відчуження тощо).
Іпотечний договір, крім цього, повинен містити посилання на
можливість випуску заставної.
У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове
призначення.
Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне
зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа.
Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам,
установленим для договору іпотеки, та вимогам, установленим
законом для договору, який визначає основне зобов'язання.

93. Предметом застави можуть бути майно та майнові права.
Предметом застави може бути майно, яке відповідно до
законодавства України може бути відчужене заставодавцем та на яке
може бути звернено стягнення.
Заставою може бути забезпечене виконання дійсного
зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в
майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.
Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий
характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом
(наприклад, право на отримання аліментів тощо).
Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності,
приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові
комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що
перебувають у процесі корпоратизації.

94. Договір застави має похідний характер від забезпеченого
нею зобов'язання.
За згодою сторін, з дотриманням правил, передбачених пунктом
43 цієї Інструкції, до договору застави можуть бути внесені зміни,
якщо вони випливають з тексту чи змісту основного зобов'язання, що
забезпечується заставою (наприклад, продовження строку кредитного
договору, збільшення суми основного боргу за договором тощо), у
тому числі заміни предмета застави. Угода про внесення змін та
доповнень до договору застави є його невід'ємною частиною.
Унесення змін до договору застави не допускається у разі
припинення забезпеченого заставою зобов'язання, заміни
зобов'язання іншим зобов'язанням, що виникло після укладення
договору застави, включення іпотеки до іпотечного пулу (9), а
також у разі наявності заставної тощо.

---------------
(9) Див. Закон України від 19.06.2003 N 979-IV
"Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним
боргом та іпотечні сертифікати".

Після оформлення заставної зміни і доповнення до іпотечного
договору можуть уноситись лише після її анулювання у порядку,
установленому Законом України "Про іпотеку" . У цьому
випадку на підтвердження факту анулювання заставної нотаріусу
подається відповідний витяг з Державного реєстру застав нерухомого
майна.

95. Сторонами договору застави (заставодавцем і
заставодержателем) можуть бути фізичні та юридичні особи, держава.
Іпотекодержателями земельної ділянки сільськогосподарського
призначення можуть бути лише банки, які відповідають вимогам,
установленим законодавством України (стаття 133 Земельного кодексу
України .
Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який
має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених
законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку
передав майно і право застави на це майно, або третя особа
(майновий поручитель).

96. Договори про заставу майна, що підлягає реєстрації,
посвідчуються нотаріусом за умови подання документів, які
підтверджують право власності на майно, що заставляється, та, у
передбачених законодавством випадках, державної реєстрації прав на
це майно.
Договори про заставу нерухомого та рухомого майна (майнових
прав) посвідчуються нотаріусом після перевірки відсутності
заборони на відчуження або арешту за даними Єдиного реєстру
заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та
перевірки відсутності податкової застави та інших застав за даними
Державного реєстру застав рухомого майна.
При посвідченні іпотечних договорів нотаріус вимагає витяг з
Реєстру прав власності на нерухоме майно, а в місцевостях, де
інвентаризація не проведена, - довідку відповідного органу
місцевого самоврядування, у якій викладена характеристика вказаних
об'єктів договору застави.
Якщо договір про заставу майна укладається у зв'язку з
укладенням іншого договору щодо цього майна і в нотаріуса є
зазначені вище документи, другий раз ці документи не подаються.

97. Передача в іпотеку нерухомого майна, що є об'єктом права
державної чи комунальної власності і закріплене за відповідною
державною чи комунальною юридичною особою на праві господарського
відання, здійснюється після отримання у встановленому
законодавством порядку згоди органу державної влади чи органу
місцевого самоврядування, до сфери господарського відання якого
належить відповідна державна чи комунальна юридична особа.
Відкрите акціонерне товариство, створене в процесі
корпоратизації, усі акції якого перебувають у державній власності,
здійснює заставу належного йому майна за погодженням із
засновником цього товариства у порядку, передбаченому для
державних підприємств.
З моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного
підприємства або відкритого акціонерного товариства, створеного в
процесі корпоратизації, застава їх майна здійснюється з дозволу
відповідного органу приватизації (регіонального відділення або
представництва Фонду державного майна України).

98. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові
права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується
нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права
на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може
бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості
для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам,
або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення
будівництва. При посвідченні таких договорів нотаріус роз'яснює
іпотекодержателю його обов'язок після закінчення будівництва
зареєструвати в установленому законом порядку обтяження прав
власника на збудовану нерухомість.
У разі зміни в процесі будівництва характеристик нерухомості,
яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміна планування
приміщень тощо), а також у разі закінчення будівництва і одержання
іпотекодавцем свідоцтва про право власності на предмет іпотеки, до
закінчення терміну дії іпотечного договору, за договором сторін
вносяться відповідні зміни до іпотечного договору. Указаний
договір є підставою для перереєстрації заборони відчуження.

99. Майно, що перебуває у спільній власності, може бути
передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників.
Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою
частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови
виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на
окремий об'єкт нерухомості.
Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки,
паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення
його в натурі, земельної ділянки - в натурі (на місцевості).
Договори про заставу спільного сумісного майна посвідчуються
за правилами, викладеними в пунктах 44 і 45 цієї Інструкції.
Згода співвласників повторно не вимагається, якщо договір про
заставу майна складається у зв'язку з посвідченням договору
купівлі-продажу цього майна з розстрочкою платежу.
Згода співвласників повторно не вимагається, якщо договір про
заставу майна складається у зв'язку з посвідченням договору
купівлі-продажу цього майна з розстрочкою платежу.

100. Договір про наступну заставу вже заставленого майна може
бути посвідчений за згодою попередніх заставодержателів, якщо інше
не передбачено законом і попереднім договором застави.
Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що
належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки,
допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна,
переданих в спільну іпотеку.
Посвідчення договору застави майна (майнових прав), що
перебуває у податковій заставі, не допускається.
У разі наявності заставної правочин про відступлення прав за
іпотечним договором та основним зобов'язанням не посвідчується. У
такому випадку відступлення прав за іпотечним договором та
основним зобов'язанням здійснюється шляхом виконання на заставній
індосантом (особою, якій належить заставна) передавального напису
(індосаменту) на користь іншої особи (індосанта) та передачі
оригіналу заставної у порядку, установленому Законом України "Про
іпотеку" .

101. При посвідченні договору іпотеки нотаріус роз'яснює
сторонам порядок державної реєстрації іпотеки та порядок
задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета
іпотеки, про що зазначається в тексті договору.

102. Одночасно з посвідченням договору про іпотеку нотаріус,
якщо це передбачено договором, накладає заборону на відчуження
предмета іпотеки за правилами, викладеними в розділі 26 цієї
Інструкції.

103. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про
звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом відповідного
застереження у тексті іпотечного договору або шляхом укладання
окремого договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем про
задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному
посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання
законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет
іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також
уважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає
можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може
передбачати:
передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки
в рахунок виконання основного зобов'язання;
право іпотекодержателя організувати продаж предмета іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який
передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет
іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою
підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на
нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
У разі переходу до іпотекодержателя права власності на
передане в іпотеку нерухоме майно, нотаріус роз'яснює сторонам, що
права і вимоги інших осіб на це нерухоме майно, зареєстровані в
установленому законом порядку, залишаються дійсними. Для
посвідчення такого договору іпотекодавцем нотаріусу подається
правовстановлювальний документ на нерухоме майно, право власності
на яке переходить до іпотекодержателя в рахунок виконання
основного зобов'язання, який долучається до примірника договору,
що залишається в справах державної нотаріальної контори
(приватного нотаріуса).

РОЗДІЛ 8
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ПРИВАТИЗАЦІЮ
МАЙНА ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

104. При приватизації майна державних підприємств шляхом його
викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, між продавцем і
покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу, що
підлягає нотаріальному посвідченню.
Укладання таких договорів здійснюється з дотриманням вимог
чинного законодавства про приватизацію.

РОЗДІЛ 9
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ НАЙМУ АБО ПОЗИЧКИ БУДІВЛІ,
ІНШОЇ КАПІТАЛЬНОЇ СПОРУДИ (ЇХ ОКРЕМИХ ЧАСТИН),
НАЙМУ (ОРЕНДИ) АБО ПОЗИЧКИ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

105. Договори найму або позички будівлі, іншої капітальної
споруди (їх окремої частини), крім договорів найму (оренди) житла
для проживання, строком на один рік і більше, а також договори
найму (оренди) або позички транспортного засобу за участю фізичної
особи підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Посвідчення договорів найму або позички будівлі, іншої
капітальної споруди (їх окремих частин) провадиться за
місцезнаходженням указаного майна.
Договори про найм (оренду) або позичку транспортного засобу
посвідчуються нотаріусами незалежно від місця їх реєстрації.

106. При посвідченні зазначених договорів найму або позички
будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремих частин) нотаріус
роз'яснює сторонам необхідність їх державної реєстрації у
відповідних органах, про що робиться відповідна відмітка в тексті
посвідчувального напису. У разі, якщо наймодавцем у договорі є
фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності,
нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про посвідчення такого
договору податковому органу за основним місцем проживання платника
податку - орендодавця за формою та в спосіб, установлені Кабінетом
Міністрів України (10).

---------------
(10) Див. Закон України від 22.05.2003 N 889-IV
"Про податок з доходів фізичних осіб".

Посвідчуючи договори про найм або позичку будівлі, іншої
споруди (їх окремих частин), нотаріус, крім того, роз'яснює
сторонам зміст статті 796 Цивільного кодексу України .
На бажання сторін у тексті договору вказуються розмір земельної
ділянки, яка передається наймачеві (користувачу) та умови
користування нею. На підтвердження права власності наймодавець
(позичкодавець) надає нотаріусу правовстановлювальний документ на
земельну ділянку.

107. При посвідченні договору про найм або позичку будівель,
інших споруд (їх частин), належних фізичним та юридичним особам на
праві власності, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності
на нерухоме майно в населених пунктах, де органи БТІ не підключені
до Реєстру прав власності, довідку-характеристику БТІ, а в
місцевостях, де інвентаризація не проведена, - довідку
відповідного органу місцевого самоврядування і, для огляду,
правовстановлювальний документ про належність наймодавцю
(позичкодавцю) майна, що здається в найм (позичку).
При посвідченні договору найму (оренди) або позички
транспортного засобу нотаріус вимагає для огляду документ, що
підтверджує право власності фізичної та юридичної особи на цей
транспортний засіб.

108. При укладанні згаданих договорів наймодавець
(орендодавець, позичкодавець) зобов'язаний повідомити наймача
(орендатора, користувача) про всі права третіх осіб на майно, що
передається у найм (оренду, позичку). Про права третіх осіб на
таке майно зазначається у тексті договору.

109. Договори піднайму або договір позички майна, яке є
предметом уже укладеного договору позички, посвідчуються
нотаріусами за наявності згоди наймодавця (позичкодавця) про
передачу майна в піднайм (наступну позичку).
Строк дії договору піднайму (наступної позички) не може
перевищувати строку договору найму (позички).
До договорів піднайму (наступної позички) застосовуються
положення цього розділу.

110. У разі смерті фізичної особи або ліквідації юридичної
особи - наймача (орендаря, користувача) за заявою наймодавця
(орендодавця, позичкодавця) договір найму (оренди, позички)
припиняє свою дію, про що нотаріус робить відповідний напис на
всіх примірниках договору.
Факт смерті наймача (орендаря, користувача) підтверджується
свідоцтвом чи довідкою цивільного стану громадян про смерть, факт
ліквідації юридичної особи підтверджується витягом з Єдиного
державного реєстру підприємств та організацій України.
Повідомлення нотаріуса про припинення дії договору найму
(позички) видається наймодавцю (позичкодавцю) для передачі його
реєструвальному органові.

111. Договори лізингу транспортного засобу за участю фізичної
особи підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню і
посвідчуються нотаріусами з дотриманням загальних правил
посвідчення договорів найму (оренди) з урахуванням особливостей,
установлених Цивільним кодексом України та Законом
України "Про лізинг" .

РОЗДІЛ 10
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ НАЙМУ (ОРЕНДИ)
ЖИТЛА ДЛЯ ПРОЖИВАННЯ

112. При посвідченні, на бажання сторін, договору найму
(оренди) житла для проживання (квартири, її частини, житлового
будинку, його частини), належних фізичним та юридичним особам на
праві власності, нотаріус вимагає витяг з Реєстру прав власності
на нерухоме майно в населених пунктах, де органи БТІ не підключені
до Реєстру прав власності - довідку-характеристику бюро технічної
інвентаризації, а в місцевостях, де інвентаризація не проведена, -
довідку відповідного органу місцевого самоврядування і, для
огляду, право встановлювальний документ про належність наймодавцю
житла, що здається в найм (оренду).
Якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати
житло лише для проживання у ньому фізичних осіб, прізвища, ім'я,
по батькові яких повинні бути зазначені в тексті договору.

113. Предметом договору найму житла можуть бути помешкання,
зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його
частина. Не можуть бути самостійним предметом договору найму
житлового приміщення не придатні для проживання (підвали та ін.),
а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо), які
здаються в найм тільки разом з житловим приміщенням.
114. У тексті договору обов'язково зазначаються особи, які
проживатимуть разом із наймачем.
115. Договори найму (піднайму) житлових приміщень, у тому
числі заброньованих у встановленому порядку (статті 73-75
Житлового кодексу УРСР , посвідчуються нотаріусом за
наявності:
письмової згоди наймодавця про здачу житла в піднайм;
письмової згоди членів сім'ї наймача, що проживають разом з
ним, про здачу житлового приміщення. При здаванні в піднайм
житлового приміщення у квартирі, у якій проживає два або більше
наймачі, потрібна також згода цих наймачів та членів їх сімей, за
винятком випадків здачі житлового приміщення в піднайм у зв'язку з
тимчасовим виїздом цієї сім'ї (стаття 91 Житлового кодексу УРСР
.
Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору
найму житла.
При посвідченні договору піднайму заброньованого житлового
приміщення (стаття 75 Житлового кодексу УРСР нотаріус,
крім того, вимагає охоронне свідоцтво (броню).

116. Житло для проживання здається в найм (піднайм) на
визначений строк (у тому числі на період збереження цього
приміщення за тимчасово відсутнім наймачем). При посвідченні
договору найму (оренди) без зазначення строку його дії нотаріус
повинен роз'яснити сторонам, що такий договір вважається укладеним
на п'ять років (стаття 821 Цивільного кодексу України .
Посвідчуючи договори про здачу в найм квартир у будинках
житлово-будівельних кооперативів чи про здачу житла в піднайм
(державний чи громадський житловий фонд), нотаріус, крім того,
роз'яснює сторонам зміст статті 94 Житлового кодексу УРСР
, про що зазначається в тексті договору найму
(піднайму).

117. При посвідченні згаданих договорів нотаріус роз'яснює
сторонам необхідність їх реєстрації у відповідних органах, про що
робиться відмітка в тексті посвідчувального напису. У разі, якщо
наймодавцем у договорі є фізична особа, яка не є суб'єктом
підприємницької діяльності, нотаріус зобов'язаний надіслати
інформацію про посвідчення такого договору податковому органу за
основним місцем проживання платника податку - орендодавця за
формою та в спосіб, установлені Кабінетом Міністрів України.

РОЗДІЛ 11
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ОРЕНДИ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК

118. Договір оренди земельної ділянки укладається в письмовій
формі і на бажання однієї із сторін може бути посвідчений
нотаріально за місцезнаходженням земельної ділянки. Договір оренди
земельної ділянки на строк більше п'яти років підлягає
обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та
юридичним особам України, іноземним громадянам і особам без
громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням
і організаціям, а також іноземним державам, якщо інше не
встановлено законом або договором.
Земельна ділянка може передаватися у найм разом з
насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які розміщені на
ній, або без них.

119. Істотними умовами договору оренди земельної ділянки є:
об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної
ділянки);
термін договору оренди;
орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, строк,
порядок внесення і перегляду та відповідальність за її несплату);
цільове призначення, умови використання і збереження стану
земельної ділянки;
умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;
умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;
існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної
ділянки;
визначення сторони, яка ризикує випадковим пошкодженням або
знищенням об'єкта оренди чи його частини;
відповідальність сторін.
Відсутність у договорі оренди землі однієї з вищезазначених
істотних умов, а також порушення у ньому статей 4-6, 11, 17, 19
Закону України "Про оренду землі" є підставою для
відмови у посвідченні договору оренди земельної ділянки.
Невід'ємною частиною договору оренди землі є:
план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;
кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень
(обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
акт приймання-передавання об'єкта оренди;
акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на
місцевості);
проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених
Законом України "Про оренду землі" .
У разі зміни цільового призначення земельної ділянки
передання її в оренду здійснюється за проектом відведення в
порядку, визначеному Земельним кодексом України. Проект відведення
земельної ділянки є невід'ємним додатком до договору оренди.
Надання в оренду земельної ділянки (без зміни її цільового
призначення), межі якої визначені в натурі, здійснюється без
розроблення проекту її відведення.

120. Нотаріус при укладенні договору роз'яснює сторонам зміст
статті 18 Закону України "Про оренду землі" , про що
зазначається у тексті договору.
Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою
орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування
іншій особі (суборенда).

121. При посвідченні договору нотаріус роз'ясняє сторонам, що
договір оренди (суборенди) земельної ділянки набирає чинності
після його державної реєстрації, про що зазначає в
посвідчувальному написі. У разі, якщо орендодавцем у договорі є
фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності,
нотаріус зобов'язаний надіслати інформацію про посвідчення такого
договору податковому органу за основним місцем проживання платника
податку - орендодавця за формою та в спосіб, установлені Кабінетом
Міністрів України.

РОЗДІЛ 12
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ

122. Договори управління нерухомим майном підлягають
нотаріальному посвідченню і посвідчуються нотаріусами за
місцезнаходженням нерухомого майна.

123. Установником управління може бути лише власник майна,
яке передається в управління.
У разі, якщо власником майна, яке передається в управління, є
фізична особа, місце перебування якої невідоме, або особа, визнана
безвісно відсутньою, установником управління є орган опіки та
піклування за останнім відомим постійним місцем проживання такої
особи. У цьому разі для посвідчення договору нотаріусу подається
рішення суду про визнання особи безвісно відсутньою або документ,
який дає змогу стверджувати, що місце перебування особи невідоме,
рішення відповідного органу виконавчої влади про встановлення
управління майном, яке належить таким особам із зазначенням всіх
істотних умов, які необхідно включити до договору, довіреність про
уповноваження представника органу виконавчої влади або органу
опіки та піклування на підписання договору управління майном.

124. Управителем майна за договором управління може бути
суб'єкт підприємницької діяльності. На підтвердження цього
нотаріусу подається відповідне свідоцтво та/або витяг з Державного
реєстру фізичних осіб - для фізичних осіб, витяг з Єдиного
державного реєстру підприємств та організацій України - для
юридичних осіб. Дані про документи, що підтверджують статус осіб
як суб'єктів підприємницької діяльності, указуються нотаріусом у
тексті договору. Засвідчені в установленому порядку фотокопії цих
документів долучаються до примірника договору, що залишається у
справах нотаріуса.
Не можуть бути управителями майна за договором управління
вигодонабувач (особа, яка має право за умовами договору набувати
вигоди від майна, переданого в управління), органи державної
влади, органи влади Автономної Республіки Крим або органи
місцевого самоврядування, якщо інше не встановлено законом.

125. Договір управління майном повинен містити такі істотні
умови:
перелік майна, що передається в управління;
розмір і форма плати за управління майном.
Договором управління майном може бути передбачений строк його
дії. При цьому нотаріус роз'яснює сторонам договору, що в разі
невизначення строку, на який він укладається, договір вважається
укладеним на п'ять років.
Установник управління може також надати управителю право
доручати іншій особі (замісникові) вчиняти від його імені дії,
необхідні для управління майном, про що зазначається в тексті
договору.

126. Припинення дії договору управління майном на бажання
сторін здійснюється на підставі укладеного між ними відповідного
договору. У цьому випадку сторонами договору нотаріусу
повертається примірник договору управління майном, який
долучається до примірника договору, що зберігається у справах
нотаріуса.
У разі відмови однієї із сторін від договору управління
майном (відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором,
відмови управителя або установника управління від договору
управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати
управління майном) до припинення його дії нотаріусу подаються
докази про повідомлення іншої сторони договору про намір припинити
дію договору. У такому випадку дія договору припиняється після
спливу трьох місяців з дня одержання другою стороною відповідного
повідомлення. Повідомлення другої сторони про відмову від договору
може бути вчинено шляхом передачі заяви за правилами пункту 275
цієї Інструкції.
Якщо від договору управління майном відмовляється установник
управління з іншої причини, ніж неможливість управителем
здійснювати управління майном, припинення дії договору
відбувається лише за письмовою згодою управителя за умови виплати
йому плати, передбаченої договором.
Одержавши повідомлення однієї із сторін або рішення суду про
закінчення строку дії договору, про загибель майна, переданого в
управління, про смерть фізичної особи - вигодонабувача або
ліквідацію юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не
встановлено договором (у разі, якщо особа вигодонабувача
збігається з особою установника управління (власника майна),
визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження
його цивільної дієздатності або смерті, визнання установника
управління банкрутом, нотаріус на підставі відповідних документів
припиняє договір управління майном, про що робить відповідні
відмітки на всіх примірниках договору та відмітку в реєстрі для
реєстрації нотаріальних дій.

РОЗДІЛ 13
ПОСВІДЧЕННЯ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

127. Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також
подружжя мають право за власним бажанням укласти договір щодо
вирішення питань життя сім'ї (шлюбний договір), яким регулюються
майнові відносини між подружжям, у тому числі визначаються їхні
майнові права та обов'язки як батьків.
Шлюбний договір повинен бути нотаріально посвідченим.

128. Шлюбний вік для жінки встановлено у сімнадцять, а для
чоловіків - у вісімнадцять років. У разі зниження шлюбного віку до
реєстрації шлюбу відповідно до чинного законодавства шлюбний
договір укладається неповнолітніми за письмовою згодою їх батьків
або піклувальника, справжність підпису яких засвідчується
нотаріусом з дотриманням вимог пункту 40 цієї Інструкції.

129. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини
подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний
договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені
Сімейним кодексом України , а також ставити одного з
подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.
За шлюбним договором не може передаватися у власність одному
з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає
державній реєстрації.

130. Шлюбний договір може включати положення про порядок
зміни його умов, загальний строк його дії, а також тривалість
окремих прав та обов'язків.
У шлюбному договорі можуть бути встановлені умови чинності
договору або окремих його положень і після припинення шлюбу.

131. Зміни до шлюбного договору можуть бути внесені подружжям
шляхом укладання відповідного договору, який підлягає
обов'язковому нотаріальному посвідченню.

132. Шлюбний договір, укладений до реєстрації шлюбу, набирає
чинності в день реєстрації шлюбу, а шлюбний договір, укладений
подружжям, - у день його нотаріального посвідчення, про що має
бути зазначено в тексті договору.

133. Сторони можуть домовитися про визнання майна, набутого
ними за час шлюбу, таким, що вважатиметься їх спільною частковою
власністю або особистою приватною власністю кожного з них.

134. Шлюбним договором може регулюватися порядок користування
одним із подружжя житловим приміщенням, яке належить іншому з
подружжя, а також проживання у житловому приміщенні, яке є їхньою
спільною власністю, їхніх родичів.

135. Умовами шлюбного договору може бути передбачена
можливість надання утримання одному з подружжя незалежно від
непрацездатності та потреби в матеріальній допомозі, а також
можливість припинення права на утримання одного з подружжя у
зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.

136. Якщо у шлюбному договорі визначені умови, розмір та
строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя
свого обов'язку за договором аліменти можуть стягуватися на
підставі виконавчого напису нотаріуса в порядку, установленому
розділом 32 цієї Інструкції.

РОЗДІЛ 14
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ПРО ВІДЧУЖЕННЯ ТРАНСПОРТНИХ
ЗАСОБІВ, ІНШИХ САМОХІДНИХ МАШИН І МЕХАНІЗМІВ

137. Договори про відчуження транспортних засобів, інших
самохідних машин і механізмів посвідчуються нотаріусами незалежно
від місця їх реєстрації.

138. Договори про відчуження транспортних засобів
посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують право
власності відчужувачів на це майно та перевірки відсутності
податкової застави за даними Державного реєстру застав рухомого
майна. У разі перебування транспортних засобів у податковій
заставі договір про їх відчуження посвідчується з дотриманням
вимог, передбачених пунктом 47 цієї Інструкції.
При посвідченні договорів відчуження транспортних засобів, що
перебували в експлуатації і зареєстровані в установленому чинним
законодавством порядку (підрозділах ДАІ, органами Держтехнагляду
тощо) нотаріус перевіряє наявність у свідоцтві про реєстрацію
транспортного засобу (технічному паспорті) відмітки про зняття
його з обліку.

139. При посвідченні договорів відчуження транспортних
засобів, інших самохідних машин і механізмів, що є спільною
власністю подружжя, вимагається згода другого з подружжя, яка
оформлюється нотаріусом з дотриманням вимог, викладених у пунктах
44, 45 цієї Інструкції.

140. Не допускається посвідчення договорів відчуження
автомобілів, безоплатно переданих (або проданих на пільгових
умовах) інвалідам відповідними органами праці та соціального
захисту населення (11).

---------------
(11) Порядок забезпечення інвалідів автомобілями,
затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1997
N 999 .

141. При посвідченні договорів відчуження транспортних
засобів, інших самохідних машин і механізмів нотаріусу подається
висновок експерта про вартість транспортного засобу, який діє
протягом двох місяців з дня проведення експертизи (12). Експертиза
вартості транспортного засобу має бути виконана фахівцем, якого
занесено до Державного реєстру судових експертів або Державного
реєстру оцінювачів.

---------------
(12) Інструкція про порядок обчислення та справляння
державного мита, затверджена наказом Головної державної податкової
інспекції України від 22.04.1993 N 15 (із змінами і
доповненнями), зареєстрована у Міністерстві юстиції України
19.05.1993 за N 50.

142. Договори про відчуження повітряних суден (13), катерів,
яхт, моторних човнів посвідчуються з дотриманням вимог пунктів 44,
45 цієї Інструкції.

---------------
(13) Див. Повітряний кодекс України (Відомості
Верховної Ради України, 1993, N 25, ст. 274).

РОЗДІЛ 15
ПОСВІДЧЕННЯ ДОГОВОРІВ ДОРУЧЕННЯ

143. Для забезпечення вчинення правочинів від імені та за
рахунок однієї сторони (довірителя) укладається договір доручення,
який за бажанням сторін може бути нотаріально посвідченим і згідно
з яким друга сторона (повірений) зобов'язується вчинити певні
юридичні дії, які призводять до створення, зміни, припинення
цивільних прав та обов'язків довірителя. У договорі доручення або
у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко
визначені юридичні дії, які належить учинити повіреному. Дії, які
належить учинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними
та здійсненними (ст. 1003 Цивільного кодексу України .
Крім того, договором доручення може бути встановлено виключне
право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя
всіх або частини юридичних дій, а також строк дії доручення та
(або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.
У договорі доручення на укладення договору дарування
обов'язково вказується ім'я обдаровуваного. Якщо ця вимога не
виконана, договір доручення є нікчемним.

144. Повірений повинен виконати дане йому доручення особисто.
Він має право передати виконання доручення іншій особі
(замісникові), якщо це передбачено договором доручення або якщо
повірений був вимушений до цього обставинами, з метою охорони
інтересів довірителя. У випадку, коли можливість вчинення дій
замісником повіреного не передбачена або така можливість
передбачена, але замісник у договорі не вказаний, повірений
відповідає за вибір замісника.
Права та обов'язки повіреного і довірителя встановлені
статтями 1006, 1007 Цивільного кодексу України .

145. Договір доручення припиняється на загальних підставах
припинення договору, а також у разі визнання довірителя або
повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності,
відмови довірителя чи повіреного від договору, а також у разі їх
смерті.

РОЗДІЛ 16
ПОСВІДЧЕННЯ ДОВІРЕНОСТЕЙ

146. Представництво, яке грунтується на договорі, може
здійснюватися за довіреністю.
Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені
фізичної особи або юридичної особи, на ім'я однієї або кількох
осіб з чітко визначеними юридичними діями, які належить учинити
представникові. Довіреність на право розпорядження майном, у тому
числі транспортними засобами, та її скасування, підлягають
обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі довіреностей,
посвідчених у нотаріальному порядку, відповідно до вимог Положення
про Єдиний реєстр довіреностей, посвідчених у нотаріальному
порядку.
Довіреність на вчинення правочину, який відповідно до його
змісту може бути вчинений лише особисто довірителем, нотаріусом не
посвідчується.
Довіреність на укладання договору дарування, у якій не
встановлено імені обдаровуваного, є нікчемною.
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її
складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне
найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження
юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в
необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У довіреностях на
ім'я адвокатів зазначаються їх статус та членство в адвокатському
об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).

147. Строк, на який може бути видана довіреність,
визначається цивільним законодавством України. Якщо строк
довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення
її дії.
Строк дії довіреності зазначається літерами.
Довіреність, у якій не зазначена дата її посвідчення, є
нікчемною.
Довіреність, призначена для вчинення дій за кордоном, яка не
містить указівок про строк її дії, зберігає силу до її скасування
особою, яка видала довіреність.

148. При посвідченні довіреностей від імені юридичної особи
нотаріус дотримується правил, викладених у пунктах 42, 43 цієї
Інструкції.

149. Довіреності від імені малолітніх, неповнолітніх, а також
осіб, визнаних у судовому порядку недієздатними або обмежено
дієздатними, посвідчуються з дотриманням вимог пункту 40 цієї
Інструкції.

150. Довіреність від імені управителя майна, яке передане за
договором управління, посвідчується нотаріусами, якщо видача такої
довіреності передбачена умовами цього договору або цього вимагають
інтереси установника управління або вигодонабувача у разі
неможливості отримати в розумний строк відповідні вказівки
установника управління. При посвідченні такої довіреності нотаріус
роз'яснює управителю майна вимоги статті 1041 Цивільного кодексу
України , про що зазначається в посвідчувальному написі.

151. При посвідченні довіреності на ведення справи в суді
нотаріус роз'яснює довірителю, що уповноважена особа (представник)
вправі вчиняти від його імені усі процесуальні дії. Обмеження
повноважень представника щодо вчинення конкретних процесуальних
дій мають бути обумовлені в довіреності.

152. Повноваження за нотаріально посвідченими довіреностями
можуть бути передані телеграфом.
Телеграма-довіреність складається з тексту довіреності та
посвідчувального напису з розшифруванням підпису нотаріуса і його
печатки.

153. Довіреність, видана в порядку передоручення, підлягає
нотаріальному посвідченню після подання основної довіреності, у
якій застережене право на передоручення, або після подання доказів
того, що представник за основною довіреністю примушений до цього
обставинами для охорони інтересів особи, яка видала довіреність.
При посвідченні довіреності в порядку передоручення нотаріус
роз'яснює представнику довірителя вимоги статті 240 Цивільного
кодексу України .
У довіреності, виданій у порядку передоручення, не
допускається передавання повіреній особі права на передоручення.
Довіреність, видана в порядку передоручення, не може містити
в собі більше прав, ніж їх передано за основною довіреністю.
Строк дії довіреності, виданої за передорученням, не може
перевищувати строку дії основної довіреності, на підставі якої
вона видана.
У довіреності, виданій у порядку передоручення, мають бути
вказані час і місце посвідчення основної довіреності, прізвище,
ім'я, по батькові і місце проживання особи, якій видана основна
довіреність, і особи, якій вона передоручає свої повноваження, а в
необхідних випадках і їх службове становище.
На основній довіреності робиться відмітка про передоручення.
Копія основної довіреності додається до примірника довіреності, що
залишається в державній нотаріальній конторі чи у приватного
нотаріуса. При наступному посвідченні довіреності, виданої за
передорученням у тій самій державній нотаріальній конторі чи тим
самим приватним нотаріусом, копія основної довіреності не
залишається.

154. Особа, яка видала довіреність, за винятком
безвідкличної (14), може у будь-який час скасувати довіреність або
передоручення.

---------------
(14) Див. статтю 10 Закону України від 19.06.2003 "Про
фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві
житла та операціях з нерухомістю".

Нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом при
одержанні заяви про скасування довіреності або передоручення
робить про це відмітку на примірнику довіреності, що зберігається
у справах нотаріуса, у державному нотаріальному архіві і відмітку
в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.
Якщо особа, яка видала довіреність, подасть примірник
довіреності, що є у неї, то напис про скасування довіреності або
передоручення робиться і на цьому примірнику, після чого він разом
із заявою додається до примірника, що зберігається у справах
нотаріуса, в державному нотаріальному архіві.
Повідомлення особи, яка видала довіреність, представника, а
також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була
видана довіреність, про скасування довіреності, може бути
оформлено нотаріусом за правилами пункту 275 цієї Інструкції,
шляхом передавання відповідної заяви.

155. Посвідчені нотаріусами довіреності на право користування
та розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами, а
також довіреності, видані в порядку передоручення на право
розпорядження майном, у тому числі транспортними засобами, їх
скасування або припинення дії, підлягають обов'язковій реєстрації
в Єдиному реєстрі довіреностей у порядку, установленому Положенням
про Єдиний реєстр довіреностей.

РОЗДІЛ 17
ПОСВІДЧЕННЯ ЗАПОВІТІВ

156. Нотаріус посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб, у
тому числі подружжя, які складені відповідно до вимог статей
1233-1257 Цивільного кодексу України та особисто подані
нотаріусу.
Посвідчення заповіту через представників не допускається.

157. Заповіт має бути складений у письмовій формі, підписаний
особисто заповідачем, із зазначенням місця і часу складення
заповіту.
Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем
власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів
власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.
У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і
підписаний ним, про що зазначається ним перед його підписом.
Якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з
будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за
дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною
особою за правилами, викладеними в пункті 16 цієї Інструкції.
Фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі
підписувати заповіт за заповідача.

158. На бажання заповідача, а також у випадках, якщо
заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт,
посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.
Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту
є обов'язковою.
Свідками можуть бути особи з повною цивільною дієздатністю.
Свідками не можуть бути:
нотаріус;
особи, на користь яких складено заповіт;
члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
Текст заповіту має містити відомості про особу свідків, а
саме: прізвище, ім'я, по батькові кожного з них, дату народження,
місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на
підставі якого було встановлено особу свідка.
Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та
ставлять свої підписи на ньому.

159. При посвідченні заповіту від заповідача не вимагається
подання доказів, які підтверджують його право на майно, що
заповідається.

160. Нотаріус перевіряє, чи не містить заповіт розпоряджень,
що суперечать чинному законодавству.
За заповітом майно може бути заповідане тільки у власність.
Проте заповідач може покласти на спадкоємця, до якого переходить,
зокрема, житловий будинок, квартира або інше рухоме чи нерухоме
майно, зобов'язання надати іншій особі право користування цим
майном або певною його частиною. Заповідач може обумовити
виникнення права на спадщину в особи, яка призначена у заповіті,
наявністю певної умови, як пов'язаної, так і не пов'язаної з її
поведінкою (наявність інших спадкоємців, проживання у певному
місці, народження дитини, здобуття освіти тощо).
Умова, визначена у заповіті, є нікчемною, якщо вона
суперечить закону або моральним засадам суспільства.
До заповіту може бути включено розпорядження немайнового
характеру (наприклад, розпорядження особистими паперами,
визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання заповідача,
бажання призначити опіку над неповнолітнім, виконання дій,
спрямованих на здійснення певної суспільно корисної мети тощо).

161. Заповіт має бути складений так, щоб розпорядження
заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після
відкриття спадщини.
Нотаріус при посвідченні заповіту зобов'язаний роз'яснити
заповідачу зміст статті 1241 Цивільного кодексу України
про право на обов'язкову частку у спадщині та зміст статті 1307
Цивільного кодексу України щодо нікчемності заповіту на майно, яке
є предметом спадкового договору .

162. Нотаріуси посвідчують секретні заповіти, не
ознайомлюючись з їх змістом.
Нотаріус повинен роз'яснювати заповідачу, що текст заповіту
має бути викладений таким чином, щоб розпорядження заповідача не
викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини.
Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала,
у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис
заповідача. Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в
присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що
підпис на конверті зроблений ним.
Нотаріус ставить на конверті, у якому знаходиться секретний
заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на
зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в
присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.
На конверті зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, дата
народження заповідача і дата прийняття на зберігання цього
заповіту.
Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може
видати заповідачу за його бажанням відповідне свідоцтво. Секретний
заповіт приймається нотаріусом на зберігання без складання опису.

163. Нотаріус, у якого зберігається секретний заповіт, у разі
одержання повідомлення про відкриття спадщини та подання свідоцтва
про смерть заповідача, призначає день оголошення змісту заповіту.
Про день та час оголошення змісту заповіту нотаріус
повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, якщо їх місце
проживання відоме, або робить про це повідомлення в друкованих
засобах масової інформації.
Нотаріус у присутності заінтересованих осіб та двох свідків
відкриває конверт, у якому зберігався заповіт, та оголошує його
зміст.
Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують
нотаріус та свідки.
У протоколі зазначаються: дата, час та місце складання
протоколу про оголошення секретного заповіту; дата посвідчення та
прийняття на зберігання секретного заповіту; прізвище, ім'я, по
батькові осіб, присутніх при оголошенні, у тому числі свідків;
відомості про повідомлення осіб, які не з'явились на оголошення
секретного заповіту, або відомості про повідомлення в друкованих
засобах масової інформації; стан заповіту (наприклад, наявність
закреслених місць, поправок або інших недоліків); стан конверта, у
якому знаходився заповіт, а також відтворюється весь текст
заповіту. Якщо неможливо визначити справжню волю заповідача,
нотаріусом у протоколі відтворюється витлумачений спадкоємцями
текст заповіту та відомості про досягнення (чи не досягнення) між
спадкоємцями згоди щодо тлумачення тексту заповіту. У тексті
протоколу відображається попередження нотаріусом свідків про
відповідальність за шкоду, заподіяну ними внаслідок розголошення
відомостей, що стали їм відомі у зв'язку з оголошенням секретного
заповіту. У протоколі можуть бути зазначені й інші істотні
обставини оголошення заповіту.

164. Секретний заповіт після його оголошення залишається в
справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса).
Свідоцтво про оголошення секретного заповіту, у якому
відтворюється текст заповіту, видається особі, на користь якої
складено заповіт, за її заявою. Якщо заповіт складено на користь
декількох осіб, за їх бажанням, свідоцтво може бути видано окремо
кожному з них.
Якщо заінтересована особа, належним чином повідомлена про
день оголошення секретного заповіту, на оголошення не з'явиться,
нотаріус оголошує зміст секретного заповіту тим особам, які
з'явилися. У разі з'явлення заінтересованої особи після оголошення
заповіту, нотаріус ознайомлює її з протоколом оголошення
секретного заповіту, про що робить відповідну відмітку, яка
підписується також цією особою.
Якщо з тексту секретного заповіту неможливо визначити
справжню волю заповідача щодо розпорядження майном після його
смерті, нотаріус роз'яснює заінтересованим особам їх право на
тлумачення тексту заповіту. Якщо згоди щодо тлумачення змісту
секретного заповіту не досягнуто, нотаріус відмовляє у видачі
свідоцтва про оголошення секретного заповіту та роз'яснює право на
звернення до суду (15).

---------------
(15) Див. статті 213, 1256 Цивільного кодексу України
.

Оригінал секретного заповіту може бути виданий нотаріусом
лише на письмову вимогу суду. У такому випадку у справах нотаріуса
залишається фотокопія цього заповіту.

165. Завідувач державним нотаріальним архівом зобов'язаний
перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в
разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це
заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт. При
надходженні на зберігання секретних заповітів завідуючий державним
нотаріальним архівом також перевіряє цілісність конверта, у якому
знаходиться заповіт, та наявність печатки нотаріуса. Якщо конверт,
у якому зберігається секретний заповіт, пошкоджений або на ньому
відсутня печатка нотаріуса, завідувач державним нотаріальним
архівом повідомляє про це заповідача і нотаріуса, який посвідчив
заповіт.
Якщо про невідповідність заповіту законові стало відомо
нотаріусу, якому заповіт надійшов у відповідності до статті 40
Закону України "Про нотаріат" , він повідомляє про
виявлені недоліки заповідача, посадову особу, яка посвідчила
заповіт, та державний нотаріальний архів, до якого заповіт
передається на зберігання.
Про невідповідність заповіту законові повинно бути
повідомлено заповідачу і посадовій особі, яка посвідчила заповіт,
не пізніше наступного дня після одержання заповіту.
За бажанням заповідача такий заповіт переоформляється
нотаріусом на загальних підставах або тими самими посадовими
особами, які його посвідчили.

166. Заповіти, у тому числі секретні, посвідчені нотаріусом,
і заповіти, передані на зберігання до державного нотаріального
архіву, записуються до алфавітної книги обліку заповітів (додаток
N 1).

167. Секретні заповіти зберігаються в окремому пакеті (папці
з клапанами) в залізних шафах чи сейфах.
Не допускається підшивання секретних заповітів до їх
оголошення в окремі наряди.

168. Нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом при
одержанні заяви про скасування чи зміну заповіту, а також при
наявності нового заповіту, який скасовує чи змінює раніше
складений заповіт, роблять про це відмітку на примірнику заповіту,
що зберігається у справах державної нотаріальної контори
(приватного нотаріуса), у державному нотаріальному архіві, і
відмітку в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній
книзі обліку заповітів.
Якщо заповідач подасть примірник заповіту, що є у нього, то
напис про зміну чи скасування заповіту робиться і на цьому
примірнику, після чого він разом з заявою (коли заповіт
скасовується заявою) додається до примірника, що зберігається у
справах державної нотаріальної контори (приватного нотаріуса), у
державному нотаріальному архіві.
Справжність підпису на заяві про скасування або зміну
заповіту має бути нотаріально засвідчена.
Нотаріус, якому в ході посвідчення заповіту стало відомо про
наявність раніше складеного заповіту, повідомляє про вчинену
нотаріальну дію державний нотаріальний архів, нотаріуса чи орган
місцевого самоврядування, де зберігається примірник раніше
посвідченого заповіту. Зазначене стосується і нотаріуса, який
одержав на зберігання для передавання заповіт, посвідчений однією
із посадових осіб, перелічених у статті 40 Закону "Про нотаріат"
.

169. Нотаріус, завідувач державним нотаріальним архівом при
одержанні заяви про скасування секретного заповіту, а також за
наявності нового секретного заповіту, роблять про це відмітку в
реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та в алфавітній книзі
обліку заповітів.
Якщо заповідач подасть примірник свідоцтва про посвідчення та
прийняття на зберігання секретного заповіту, то напис про
скасування заповіту робиться і на цьому примірнику, після чого він
разом з заявою (коли заповіт скасований заявою) додається до
примірника свідоцтва, що зберігається у справах державної
нотаріальної контори (приватного нотаріуса), у державному
нотаріальному архіві.
У разі скасування секретного заповіту за заявою заповідача,
нотаріус повертає заповідачу підписаний ним конверт, у якому
зберігається секретний заповіт.
Справжність підпису заповідача на заяві про скасування
секретного заповіту має бути нотаріально засвідчена.

170. Заповіт подружжя може бути скасований кожним з подружжя
лише за життя обох з подружжя.

171. Заповіти, складені та посвідчені, змінені або скасовані
в установленому законодавством порядку, підлягають обов'язковій
реєстрації в Єдиному реєстрі заповітів, спадкових договорів та
спадкових справ у порядку, установленому Положенням про Єдиний
реєстр заповітів, спадкових договорів та спадкових справ
.
При внесенні відомостей до Єдиного реєстру заповітів,
спадкових договорів та спадкових справ нотаріус
обов'язково зазначає вид посвідченого заповіту (секретний, заповіт
подружжя). При посвідченні заповіту подружжя обов'язково
вказується майно, щодо якого складений заповіт.

РОЗДІЛ 18
ПОСВІДЧЕННЯ УГОД МІЖ ПОДРУЖЖЯМ, БАТЬКАМИ ДИТИНИ,
А ТАКОЖ ОСОБАМИ, ЯКІ ПРОЖИВАЮТЬ ОДНІЄЮ СІМ'ЄЮ

172. Подружжя, а також чоловік та жінка, які не перебувають у
шлюбі між собою, але проживають однією сім'єю, мають право на
укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом,
щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності
подружжя.
Між подружжям (особами, які проживають однією сім'єю) можуть
бути укладені договори, зокрема:
про порядок користування майном, що належить їм на праві
спільної сумісної власності;
про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної
власності;
про виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній
власності;
про надання утримання;
про припинення права на утримання за домовленістю подружжя;
про розмір та сплату аліментів на дитину;
про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з
передачею права власності на нерухоме майно;
про спільне проживання та ведення спільного господарства
тощо.

173. Укладання одним із подружжя зі сторонньою особою
договорів купівлі-продажу, міни, дарування, ренти, довічного
утримання (догляду), застави, спадкового договору щодо своєї
частки у спільній сумісній власності подружжя можливе лише за
умови її визначення та виділу в натурі або визначення порядку
користування майном (16). Посвідчення нотаріусом таких договорів
здійснюється з дотриманням правил розділу 2 цієї Інструкції.

---------------
(16) Див. статтю 67 Сімейного кодексу України .

174. Договір про відчуження одним із подружжя на користь
другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної
власності може бути посвідчений нотаріусом без виділу цієї частки
в натурі.

175. Дружина і чоловік мають право на укладання договорів про
поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.
При укладенні такого договору сторони можуть відступити від
засад рівності часток подружжя.
Такий договір може бути посвідчений нотаріусом незалежно від
розірвання шлюбу.
Договір про поділ житлового будинку, садиби, квартири, іншого
нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині,
чоловікові зі складу усього майна подружжя підлягає обов'язковому
нотаріальному посвідченню. Посвідчення такого договору
здійснюється в порядку, установленому пунктами 44, 45 цієї
Інструкції.

176. Порядок розпорядження майном, що перебуває у спільній
сумісній власності осіб, які проживають однією сім'єю,
передбачений статтями 369, 370, 372 Цивільного кодексу України
.

177. За домовленістю між подружжям нотаріусом може бути
посвідчений договір про надання утримання одному з них. Такий
договір має визначати умови надання утримання, строки та розмір
утримання. За домовленістю сторін утримання може надаватися як у
натуральній, так і у грошовій формі.
При посвідченні договору про утримання нотаріусом
перевіряється факт непрацездатності того з подружжя, на користь
якого укладається угода. Непрацездатними (за віком або за станом
здоров'я) визнаються особи, які досягли пенсійного віку,
установленого законом, або є інвалідами I, II, III групи, про що
зазначається в тексті договору. На утримання також матиме право
той з подружжя, заробітна плата, пенсія, доходи від використання
його майна та інші доходи якого не забезпечують йому прожиткового
мінімуму, установленого законом. Про встановлення цих обставин
нотаріусом зазначається у тексті договору. На примірнику договору
про надання утримання, що залишається в справах державної
нотаріальної контори чи приватного нотаріуса, робиться відмітка, у
якій зазначаються реквізити документа, що підтверджує встановлені
нотаріусом обставини для надання утримання.
Про роз'яснення змісту пункту 4 статті 77 Сімейного кодексу
України нотаріусом зазначається у тексті договору.
Крім того, у тексті договору нотаріусом зазначається можливість
вчинення виконавчого напису нотаріусом у безспірному порядку у
випадку невиконання умов договору про надання утримання з
посиланням на пункт 2 статті 78 Сімейного кодексу України.
Якщо жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою,
тривалий час проживали однією сім'єю, той із них, хто став
непрацездатним під час спільного проживання, має право на
утримання відповідно до статті 76 Сімейного кодексу України
(стаття 91 цього Кодексу).

178. Між подружжям, а також особами, шлюб між якими було
розірвано, може бути укладено договір про припинення права на
утримання взамін набуття права власності на житловий будинок,
квартиру чи інше нерухоме майно або одержання одноразової грошової
виплати.

179. Договір про припинення права на утримання взамін набуття
права власності на житловий будинок, квартиру чи інше нерухоме
майно є договором відчуження, який підлягає обов'язковому
нотаріальному посвідченню та державній реєстрації в порядку,
установленому чинним законодавством.

180. При посвідченні договору про припинення права на
утримання у зв'язку з одержанням одноразової грошової виплати,
нотаріусом перевіряється факт внесення на депозитний рахунок
нотаріуса відповідної грошової суми. На доказ внесення обумовленої
сторонами суми на депозит, нотаріусу для огляду подається
квитанція про внесок, про що зазначається у тексті договору
(стаття 89 Сімейного кодексу України .

181. Батьки дитини мають право укласти між собою договір про
сплату аліментів на дитину. Умови договору мають визначати розмір,
строки, а також порядок виплати та підстави цільового використання
аліментів і не можуть порушувати права дитини, які встановлені
Сімейним кодексом України .
При посвідченні договору нотаріусом роз'яснюється зміст
пункту 2 статті 189 Сімейного кодексу України з
одночасним зазначенням про це у тексті договору, у частині
можливості стягнення аліментів у безспірному порядку на підставі
виконавчого напису у разі невиконання одним із батьків свого
обов'язку за договором.

182. Між батьками, один з яких проживає окремо від дитини, з
дозволу органу опіки та піклування може бути укладений договір про
припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передаванням
права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру,
земельну ділянку тощо).
Умовами договору може бути визначено набувачем права
власності на нерухоме майно як саму дитину, так і дитину разом з
тим із батьків, з ким вона проживає, на праві спільної часткової
власності на це майно.
Укладення та посвідчення договорів про припинення права на
аліменти для дитини у зв'язку з передаванням права власності на
нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо)
здійснюється з дотриманням вимог пунктів 40, 181 цієї Інструкції.

РОЗДІЛ 19
ВСТАНОВЛЕННЯ ОПІКИ НАД МАЙНОМ ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ,
ЯКА ВИЗНАНА БЕЗВІСНО ВІДСУТНЬОЮ, А ТАКОЖ ФІЗИЧНОЇ
ОСОБИ, МІСЦЕ ПЕРЕБУВАННЯ ЯКОЇ НЕВІДОМЕ

183. Нотаріус на підставі рішення суду про визнання фізичної
особи безвісно відсутньою за останнім місцем проживання такої
особи здійснює опис належного їй майна, призначає опікуна майна та
передає йому майно на зберігання.
На підтвердження цього факту опікуну нотаріусом видається
свідоцтво.
Опіка над майном триває до скасування рішення суду про
визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
У разі оголошення фізичної особи померлою, нотаріус припиняє
опіку над майном та вживає заходів до охорони спадкового майна в
порядку, передбаченому Цивільним кодексом України .

184. До винесення судом рішення про визнання фізичної особи
безвісно відсутньою нотаріус, на підставі заяви заінтересованої
особи або органу опіки та піклування, за останнім відомим місцем
проживання такої особи може здійснити опис належного їй майна,
призначити опікуна майна та передати йому майно на зберігання.
Опіку над майном нотаріус припиняє на підставі заяви, поданої
фізичною особою, місце перебування якої було невідоме або до
скасування рішення суду про визнання фізичної особи безвісно
відсутньою.

185. Складання опису майна, призначення опікунів над цим
майном, виключення майна з опису здійснюється за правилами розділу
20 цієї Інструкції.

РОЗДІЛ 20
ВЖИТТЯ ЗАХОДІВ ДО ОХОРОНИ СПАДКОВОГО МАЙНА

186. Державний нотаріус за місцем відкриття спадщини за
заявою спадкоємців або виконавця заповіту, або за своєю власною
ініціативою вживає заходів до охорони спадкового майна, коли це
потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів
або територіальних громад. Ці заходи вживаються ним безпосередньо
або шляхом надання доручення іншому державному нотаріусу чи
посадовим особам органів місцевого самоврядування за
місцезнаходженням майна.
За повідомленням спадкоємців, виконавців заповіту або з
власної ініціативи заходи щодо охорони спадкового майна можуть
вживатися нотаріусами за місцезнаходженням цього майна з
повідомленням про вжиті заходи нотаріуса за місцем відкриття
спадщини.
Доручення нотаріусів або посадових осіб органів місцевого
самоврядування та повідомлення спадкоємців, виконавців заповіту
про наявність майна, яке залишилось після померлих, реєструється в
книзі обліку заяв про вжиття заходів до охорони спадкового майна
та встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана
безвісно відсутньою, або над майном фізичної особи, місце
перебування якої невідоме (додаток N 2).
Заходи до охорони спадкового майна нотаріус вживає не пізніше
наступного дня з дати надходження доручення або заяви про
наявність спадкового майна, яке потребує охорони.

187. Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне
місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місце
знаходження майна або його основної частини.
Після смерті військовослужбовців строкової служби, а також
осіб, які навчалися в навчальних закладах, що знаходяться поза
постійним місцем їх проживання, місцем відкриття спадщини
визнається те місце, де вони постійно проживали до призову на
строкову військову службу або до вступу до відповідного учбового
закладу.
У випадках, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є
територія іншої держави, нотаріусом установлюється наявність між
Україною та такою державою відповідного договору про правову
допомогу. При наявності такого договору застосовується загальне
правило спадкоємства майна відповідно до законодавства держави, на
території якої спадкодавець мав останнє постійне місце проживання.
Винятком з цього правила є спадкоємство нерухомого майна, за
наявності якого право на сп&#