Враховуючи важливість та актуальність заходів, яких вживає Уряд України щодо отримання громадянами компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, Рада Асоціації нотаріусів Київської області звертається з проханням до кожного приватного нотаріуса області:

- справляти плату за посвідчення довіреностей у розмірі, що не перевищує 50 (п'ятдесят) гривень;

- не допускати відмови від вчинення такої нотаріальної дії;

- не допускати випадків неуважного та байдужного ставлення до громадян зі своєї сторони та зі сторони помічників нотаріусів.

Поведінка та виконання приватними нотаріусами своїх службових обов’язків у такий важливий для країни час формує громадську думку та думку органів влади щодо діяльності нотаріату. Ця думка буде мати значний вплив на подальшу долю професії нотаріуса. Закликаємо докласти максимум зусиль, щоб довести, що вищим пріоритетом для нотаріуса є інтереси громадянина та держави.

За дорученням Ради Асоціації
Президент Асоціації нотаріусів
Київської області        

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
23.01.2008 № 31-32/18

Начальнику Головного управління юстиції
Міністерства юстиції України
в Автономній Республіці Крим,
начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі

Відповідно до Законів України "Про державні гарантії відновлення заощаджень громадян України" і "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 9 січня 2008 року № 1 "Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов’язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР". Вказана постанова регулює питання проведення у 2008 році виплати громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 р. в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, правонаступниками яких є відповідно відкриті акціонерні товариства "Державний ощадний банк України" (далі - Ощадбанк) та Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", страхові компанії "Дніпро", "Оранта-Січ", "Астарта", "Орадон" та акціонерна страхова компанія "Оранта-Лугань", а також в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, сертифікати Ощадного банку СРСР, державні казначейські зобов’язання СРСР, придбані на території Української РСР (далі – заощадження).

Зазначені виплати в даний час проводяться Ощадбанком України вкладникам або уповноваженим ними, на підставі нотаріально посвідчених довіреностей, особам.

Міністерству юстиції України стали відомі випадки, коли приватні нотаріуси за посвідчення таких довіреностей справляють плату, розмір якої значно перевищує вмотивовані витрати нотаріусів і рівень дохідності населення.

Кабінет Міністрів пропонує зрівняти в повноваженнях приватних та державних нотаріусів, а також встановити додаткові вимоги щодо доступу до професії нотаріуса в Україні. Відповідний проект Закону, що був розроблений Міністерством юстиції, ухвалено 23 січня 2008 року у ході засідання уряду.

Як повідомив Міністр юстиції Микола Оніщук, важливим результатом, який очікується за наслідками ухвалення урядового законопроекту Верховною Радою, має стати розвантаження державних нотаріальних контор. Відповідно, має відбутися покращення доступу громадян до нотаріальних послуг, в тому числі, щодо оформлення спадщини (на сьогодні таке право мають лише державні нотаріуси).

Одночасно, за словами Міністра, закон покликаний посилити вимоги до приватних нотаріусів. Так, пропонується розширити перелік підстав для притягнення до відповідальності приватних нотаріусів у разі, якщо вони не виконуватимуть чи неналежно виконуватимуть свої професійні обов’язки. Крім того, до приватної нотаріальної діяльності пропонується допускати осіб з вищою юридичною освітою, які пройшли стажування протягом двох років. Посилено вимоги до облаштування нотаріальної контори приватного нотаріуса як його робочого місця. За словами Міністра юстиції, це має забезпечити належний рівень обслуговування громадян, конфіденційність нотаріальних дій, якісну підготовку документів та схоронність документів.

Для захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб від незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса пропонується збільшення розміру страхової суми, що буде гарантувати відшкодування ним у повному обсязі заподіяної шкоди. Розмір страхової суми, що пропонується законопроектом, встановлюється у розмірі не менше п’ятисот мінімальних заробітних плат.

Микола Оніщук повідомив, що на сьогодні в Україні діє 801 державна нотаріальна контора, в яких фактично працює 1276 державних нотаріусів. Для порівняння, приватною нотаріальною практикою в країні займається 4047 осіб. При цьому, середнє навантаження на одного державного нотаріуса щороку збільшується, зокрема, протягом 2007 року воно збільшилося на 18,6%. Середнє ж навантаження на одного приватного нотаріуса за цей же період зменшилося на 13,5%.

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
НАКАЗ 12.01.2008 м.
Київ
№ 24/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції 14 січня 2008 року
за № 19/14710

Про внесення змін до Порядку здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства приватними нотаріусами під час виконання ними своїх обов’язків

НАКАЗУЮ:

ЗАКОН УКРАЇНИ

Стаття 67. З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2008 рік дію: 18) частини другої статті 127 (щодо продажу земельних ділянок державної та комунальної власності за конкурсом), частини першої (щодо проведення земельних торгів у формі конкурсу) та частини третьої статті 135 Земельного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66);

Стаття 76. Установити, що у 2008 році передача в оренду державного та комунального майна здійснюється виключно на конкурсних засадах, крім державного та комунального майна, що передається в оренду бюджетним установам, музеям, підприємствам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (в тому числі національним творчим спілкам та їх членам під творчі майстерні), Пенсійному фонду України та його органам, державним видавництвам та підприємствам книгорозповсюдження.
При визначенні орендних ставок за комунальне майно в містах обласного значення, містах Києві та Севастополі, орендні ставки за державне майно, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, є індикативними і застосовуються як стартові при проведенні конкурсу.

Стаття 77. Установити, що у 2008 році продаж визначених Законом України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" об'єктів незавершеного будівництва здійснюється на відкритих аукціонах разом із земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт незавершеного будівництва.
Кошти від продажу цих об'єктів спрямовуються до Державного бюджету України в повному обсязі або до відповідного місцевого бюджету у разі, якщо земельна ділянка, на якій розташований такий об'єкт, перебуває в комунальній власності.

Стаття 82. Установити, що у 2008 році продаж земельних ділянок державної та комунальної власності здійснюється виключно на конкурентних засадах (аукціонах), крім викупу земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що є власністю покупців цих ділянок, в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі.


2. У Земельному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 3 - 4, ст. 27, N 12 - 13, ст. 92; 2003 р., N 28, ст. 213, N 30, ст. 247, N 38, ст. 313; 2004 р., N 7, ст. 48, ст. 57, N 8, ст. 67, N 26, ст. 361, N 35, ст. 416; 2005 р., N 2, ст. 25, N 4, ст. 83, ст. 103; 2006 р., NN 9 - 11, ст. 96, N 21, ст. 170, N 26, ст. 209; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66, N 9, ст. 78, N 33, ст. 440):
внесено зміни до ст.ст.15, 84, 116, 124, 127, 128, 129, 134, 135, 136, 137, доповнено статтею 17-1;

13) У розділі X "Перехідні положення":
1) пункт 12 викласти в такій редакції:
"12. До розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснює продаж земель сільськогосподарського призначення, крім земель, переданих у приватну власність, та земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації";

2) у пункті 14, абзаці першому пункту 15 слова та цифри "до 1 січня 2008 року" замінити словами "до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель", а в абзаці другому підпункту "б" пункту 15 слова "з 1 січня 2008 року" виключити".

3. У Законі України "Про приватизацію державного майна" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 17, ст. 122):
внесено зміни до ст.ст.3, 5, 7, 13, 14, 23, 27, 29;
доповнено статтею 18-1;

8. У Законі України "Про оренду землі" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 10, ст. 102 із наступними змінами):
1) у статті 6:
а) у частині другій слова "чи конкурсу" виключити;
б) у частині третій слова "чи конкурсу" виключити.

2) у частині першій статті 9 слова "конкурсі (аукціоні)" замінити словом "аукціоні", а слова "конкурсу (аукціону)" замінити словом "аукціону";

3) текст статті 16 викласти в такій редакції: "Набуття права оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється виключно на аукціонах, крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб і в яких відсутні акції (частки, паї), що належать державі. Порядок проведення аукціону та набуття права оренди земельної ділянки на конкурентних засадах визначається законодавством";

4) частину четверту статті 21 викласти в такій редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

30. У Законі України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 37, ст. 237; 1998 р., N 42, ст. 257, N 49, ст. 303; 1999 р., N 38, ст. 349, N 52, ст. 465; 2000 р., N 13, ст. 104; 2001 р., N 2 - 3, ст. 10; 2002 р., N 12 - 13, ст. 92; 2003 р., N 7, ст. 65, N 10 - 11, ст. 86, N 33 - 34, ст. 267; 2004 р., N 2, ст. 6, N 17 - 18, ст. 250; 2005 р., N 7 - 8, ст. 162, NN 17 - 19, ст. 267; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66):
4) у статті 4: в абзацах другому, четвертому і п'ятому пункту 1, у пунктах 2 і 3 цифри "32,3" та "32" замінити цифрами "33,2";


6) до 1 квітня 2008 року внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів про ринок земель та про Державний земельний кадастр, узгоджені із законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про нотаріат" та Цивільним кодексом України, зокрема в частині функціонування єдиної державної автоматизованої інформаційної системи відомостей та документів стосовно земельних ділянок, іншого нерухомого майна, їх правового режиму, та спрямовані на усунення невиправданих ускладнень під час реалізацій громадянами, юридичними особами конституційних прав власності на землю та прав користування земельними ділянками, іншими об'єктами нерухомого майна;

Президент України В. ЮЩЕНКО
м. Київ
28 грудня 2007 року N 107-VI

П О В І Д О М Л Е Н Н Я
МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
щодо застосування положень пункту 15 розділу Х „Перехідні положення” Земельного кодексу України

Відповідно до пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України до 1 січня 2008 року не допускається: а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб. Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, запроваджується з 1 січня 2008 року за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Таким чином дія мораторію, а саме заборона купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами "а" та "б" пункту 15 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України продовжується до настання відкладальної умови (набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель).

Закон України "Про державний земельний кадастр" був прийнятий Верховною Радою України 20 березня 2007 року та направлений на підпис Президентові України. Президент України повернув закон зі своїми пропозиціями щодо його відхилення.

Постановою Верховної Ради України від 27 червня 2007 року №1226-V закон направлений на доопрацювання. Проект Закону України "Про ринок земель" був прийнятий Верховною Радою України 17 червня 2004 року у першому читанні.

Міністерство юстиції сподівається, що Верховна Рада України VI скликання спрямує свої зусилля на невідкладний розгляд зазначених законів, з тим щоб створити правові передумови для запровадження ринку землі в Україні.

 

КОМЕНТАР до наказу Міністерства юстиції

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ
Н А К А З
19.11.2007
м. Київ № 1101/5

Зареєстровано в Міністерстві юстиції 19.11.2007 за № 1286/14553

НАКАЗУЮ :

1. Унести зміни до Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2003 № 87/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2003 за № 598/7919, виклавши його в новій редакції, що додається.

2. Унести зміни до пункту 25 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882, виклавши його в такій редакції:

"25. Усі нотаріальні дії, учинені нотаріусами, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій.

Кожній нотаріальній дії присвоюється окремий порядковий номер. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, позначається на документах, що видаються нотаріусом, чи в посвідчувальних написах.

Нотаріальна дія вважається вчиненою з моменту реєстрації її у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Реєстри для реєстрації нотаріальних дій мають бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі засвідчується підписом начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальниками головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або уповноваженої ними посадової особи. Підпис начальника головного управління юстиції або уповноваженої ним посадової особи скріплюється печаткою відповідного головного управління юстиції.

Головні управління юстиції ведуть Журнал обліку реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, форма якого наведена в додатку 1 до Порядку ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.07.2003 № 87/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2003 за № 598/7919 (у редакції цього наказу). Кожному реєстру для реєстрації нотаріальних дій головним управлінням юстиції присвоюється реєстраційний номер, який складається з шестизначної цифри та зазначається у кутовому штампі відповідного головного управління юстиції, що проставляється у верхньому правому куті наступної за титульною сторінки реєстру, скріплюється підписом уповноваженої посадової особи та печаткою головного управління юстиції. Кожен нотаріус веде один реєстр для реєстрації нотаріальних дій.

У багатоскладовій державній нотаріальній конторі кожний нотаріус має один реєстр. Кожному реєстру присвоюється свій індекс, який має збігатися з номером печатки державного нотаріуса. Водночас запис на оформленому нотаріусом документі здійснюється у вигляді такого набору цифр: 1-2, 3-4, 12-1 та ін., де перша цифра - номер печатки державного нотаріуса, а друга цифра - порядковий номер нотаріальної дії за реєстром.

У разі закінчення реєстру для реєстрації нотаріальних дій новому реєстру головним управлінням юстиції присвоюється реєстраційний номер лише за умови пред’явлення нотаріусом, а для державної нотаріальної контори - завідувачем або нотаріусом закінченого та закритого підсумковим записом реєстру. У підсумковому записі нотаріусом зазначається кількість записаних у реєстрі нотаріальних дій та загальна сума стягнутого державного мита (плати) за вчинені нотаріальні дії.

Записи в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій провадяться особисто нотаріусом чи іншим працівником державної нотаріальної контори або особою, що перебуває у трудових відносинах з приватним нотаріусом, у присутності нотаріуса.

У разі відсутності нотаріуса іншим працівникам державної нотаріальної контори або особам, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, забороняється вносити записи до реєстру для реєстрації нотаріальних дій.

На період зупинення (призупинення) діяльності приватного нотаріуса забороняється вчиняти нотаріальні дії та здійснювати їх реєстрацію в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Реєстр для реєстрації нотаріальних дій заповнюється від руки чорнилом або кульковою ручкою чорного, синього чи фіолетового кольору, чітко і зрозуміло, розбірливим почерком, без пропусків і залишення вільних місць між записами про вчинювані нотаріальні дії. Запис у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій олівцем не допускається. Записи в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій повинні бути повними і скороченню не підлягають.

Використання факсимільного підпису не допускається.

Дописки та виправлення, зроблені в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, повинні бути застережені нотаріусом і скріплені його підписом та печаткою.

Відомості про вчинення окремих видів нотаріальних дій підлягають реєстрації в Єдиних та Державних реєстрах, перелік та порядок ведення яких установлюються Міністерством юстиції України".

 

5. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н.В.):

- подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" (із змінами);

- довести цей наказ до відома начальників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі та забезпечити його належне виконання;

- забезпечити надання роз’яснення Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі та нотаріусам щодо порядку застосування цього наказу. 6. Начальникам Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі:

- довести цей наказ до відома та виконання нотаріусам;

- забезпечити державні нотаріальні контори реєстрами для реєстрації нотаріальних дій відповідно до вимог цього наказу;

- здійснювати контроль за виконанням цього наказу нотаріусами;

- привести власні акти у відповідність до цього наказу.

7. Цей наказ набирає чинності з 1 січня 2008 року.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.
Міністр юстиції Олександр Лавринович

1. Відповідно до вимог статті 52 Закону України "Про нотаріат" усі нотаріальні дії, учинені нотаріусами, реєструються в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій.

Кожний нотаріус веде один реєстр для реєстрації нотаріальних дій (далі –реєстр), нумерація в якому починається у перший робочий день нового року і закінчується в останній робочий день цього року. Заведення та ведення нотаріусом одночасно більше ніж одного реєстру забороняється. Реєстри, не закінчені в попередньому році, не можуть використовуватися нотаріусом у наступному році. У разі закінчення реєстру нотаріусом в установленому порядку заводиться новий реєстр.

Титульна сторінка реєстру (якщо титульна сторінка ламінована, наступна за нею) оформлюється з дотриманням вимог Правил ведення нотаріального діловодства.

2. Реєстри мають бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані. Кількість аркушів у реєстрі засвідчується підписом начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальниками головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або уповноваженої ними посадової особи (осіб). Підпис начальника головного управління юстиції або уповноваженої ним посадової особи скріплюється печаткою відповідного головного управління юстиції.

Головні управління юстиції ведуть Журнал обліку реєстрів для реєстрації нотаріальних дій (далі – Журнал) (додаток 1). Кожному реєстру головним управлінням юстиції присвоюється реєстраційний номер, який складається з шестизначної цифри та зазначається у кутовому штампі відповідного головного управління юстиції, що проставляється у верхньому правому куті наступної за титульною сторінки реєстру, скріплюється підписом уповноваженої посадової особи та печаткою головного управління юстиції. (Наприклад: розпочинається запис у Журналі з номера 000001, наступний номер 000002 та ін.). У Журналі уповноваженою посадовою особою головного управління юстиції зазначається прізвище, ім’я та по батькові нотаріуса, яким отримано реєстр (при отриманні реєстру завідувачем державною нотаріальною конторою – для кого отримано реєстр), дата реєстрації реєстру, номери нотаріальних дій, якими почато та закінчено реєстр, підпис в отриманні реєстру, дата закінчення реєстру тощо.

У разі закінчення реєстру для реєстрації нотаріальних дій новому реєстру головним управлінням юстиції присвоюється реєстраційний номер лише за умови пред’явлення нотаріусом, а для державної нотаріальної контори - завідувачем або нотаріусом закінченого та закритого підсумковим записом реєстру. У підсумковому записі нотаріусом зазначається кількість записаних у реєстрі нотаріальних дій та загальна сума стягнутого державного мита (плати) за вчинені нотаріальні дії.

Після підсумкового запису нотаріуса та огляду реєстру уповноваженою посадовою особою головного управління юстиції проставляється позначка "оглянуто", дата і її підпис. У разі прийняття головним управлінням юстиції рішення про зупинення (призупинення) діяльності приватного нотаріуса він зобов’язаний надати реєстр уповноваженій посадовій особі для огляду. Уповноважена посадова особа головного управління юстиції зобов’язана занести відомості про останній номер нотаріальної дії у графу 12 Журналу.

У разі прийняття головним управлінням юстиції рішення про відновлення приватної нотаріальної діяльності нотаріуса уповноваженою посадовою особою у графу 12 Журналу заносяться відомості про дату та номер нотаріальної дії, з якої продовжується ведення реєстру.

У разі звільнення з посади державного нотаріуса або припинення діяльності приватного нотаріуса нотаріус закриває реєстр підсумковим записом, про що проставляється відмітка в графі 12 Журналу та робиться запис у графах 1-7 реєстру із зазначенням підстав припинення нотаріальної діяльності, скріплюється підписом уповноваженої посадової особи та печаткою головного управління юстиції, а вільні сторінки реєстру перекреслюються (прокреслюються). Такий реєстр підлягає здачі до державного нотаріального архіву і не може бути переданий для ведення іншому нотаріусу.

Працівники головних управлінь юстиції, відповідальні за облік реєстрів, несуть персональну відповідальність за достовірність відомостей, унесених до Журналу.

3. У багатоскладовій державній нотаріальній конторі кожний нотаріус має один реєстр. Кожному реєстру присвоюється свій індекс, який має збігатися з номером печатки державного нотаріуса. При цьому запис на оформленому нотаріусом документі здійснюється у вигляді такого набору цифр: 1-2, 3-4, 12-1 та ін., де перша цифра - номер печатки державного нотаріуса, а друга цифра - порядковий номер нотаріальної дії за реєстром.

Записи, що здійснюються при реєстрації нотаріальних дій державним нотаріусом в односкладовій державній нотаріальній конторі чи приватним нотаріусом, складаються з однієї цифри, яка відповідає порядковому номеру нотаріальної дії (1, 2, 3, 10 та ін.).

4. Записи в реєстрах провадяться особисто нотаріусом чи в його присутності іншим працівником державної нотаріальної контори або особою, що перебуває у трудових відносинах з приватним нотаріусом.

У разі відсутності нотаріуса іншим працівникам державної нотаріальної контори або особам, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, забороняється вносити записи до реєстру.

На період відсутності нотаріуса (відпустка, хвороба, навчання тощо) реєстр зберігається у сейфі, використання його іншими особами забороняється. На період зупинення (призупинення) діяльності приватного нотаріуса забороняється вчиняти нотаріальні дії та здійснювати їх реєстрацію в реєстрі.

5. Реєстр заповнюється від руки чорнилом або кульковою ручкою чорного, синього чи фіолетового кольору, чітко і зрозуміло, розбірливим почерком, без пропусків і залишення вільних місць між записами про вчинювані нотаріальні дії. Запис у реєстрі олівцем не допускається. Записи в реєстрі повинні бути повними і скороченню не підлягають.

Використання факсимільного підпису не допускається.

6. Дописки і виправлення, зроблені в реєстрі, повинні бути застережені нотаріусом і скріплені його підписом та печаткою.

7. У разі виявлення помилок у нумерації нотаріальних дій в реєстрі, складається акт за підписом нотаріуса (додаток 2). Акт може бути викладений на останній сторінці реєстру чи на внутрішньому боці титульної сторінки реєстру або складений на окремому аркуші, який прикріплюється (підклеюється) до реєстру таким чином, щоб унеможливити його втрату. Акт, складений на окремому аркуші, скріплюється також печаткою нотаріуса.

При підготовці статистичного звіту мають бути враховані розбіжності в нумерації.

8. Запис до реєстру здійснюється щодо вже вчиненої нотаріальної дії (тобто після підписання нотаріусом посвідчувального напису та проставляння печатки).

9. Номер за реєстром, що проставляється на нотаріально оформленому документі, повинен відповідати номеру, під яким нотаріальна дія записана в графі 1 реєстру.

У разі запису кількох однакових (однотипних) нотаріальних дій (засвідчення кількох копій одного й того самого документа; засвідчення справжності підпису однієї і тієї самої особи на декількох примірниках одного й того самого документа; посвідчення кількох довіреностей тощо) для однієї і тієї ж самої особи запис порядкових номерів таких дій у реєстрі може здійснюватися у вигляді проставляння через дефіс першого та останнього номерів за реєстром. Наприклад, при засвідченні нотаріусом справжності підпису на трьох заявах запис номерів у реєстрі може мати вигляд: 28-30.

При одночасному засвідченні вірності копії документа і справжності підпису перекладача вважається, що вчиняються дві нотаріальні дії і кожній з них присвоюється окремий реєстровий номер.

10. Дата вчинення нотаріальної дії, указана в графі 2 реєстру, має збігатися з датою, зазначеною в посвідчувальному написі, у свідоцтві чи іншому документі, що оформлюється нотаріусом.

Дата вчинення нотаріальної дії проставляється на початку робочого дня та щоразу повторюється на початку кожної сторінки реєстру протягом усього робочого дня.

11. У графі 3 реєстру зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання особи, для якої вчиняється нотаріальна дія. Якщо це передбачено вчинюваною нотаріальною дією також зазначається її ідентифікаційний номер за Державним реєстром фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів (для осіб, які за релігійними переконаннями не мають ідентифікаційного номера, зазначається орган внутрішніх справ, яким проставлено в паспорті відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера та дата її проставлення). Якщо нотаріальна дія вчиняється за участю іноземного громадянина чи він є представником при вчиненні нотаріальної дії, зазначається його громадянство та місце проживання.

У разі вчинення нотаріальної дії за участю представника в графі 3 зазначається прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання представника, реквізити документів, на підставі яких здійснюється представництво.

11.1. Якщо нотаріальна дія вчиняється для юридичної особи чи за її участю, указується її повне найменування за документом, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи (свідоцтвом про державну реєстрацію), її місцезнаходження, ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України (якщо це передбачено вчинюваною нотаріальною дією), прізвище, ім’я та по батькові представника, місце його проживання, посада, реквізити документів, що підтверджують його повноваження.

11.2. При оформленні банківських карток нотаріус, засвідчуючи справжність підписів посадових осіб, у графі 3 реєстру записує повне найменування юридичної особи, посади цих осіб, реквізити документів, що підтверджують перебування на цій посаді, їх прізвище, ім’я, по батькові та місце проживання.

11.3. У цій самій графі додатково зазначаються прізвища, імена, по батькові, місце проживання громадян, що підписалися за осіб, які внаслідок хвороби, фізичної вади або з інших причин не можуть власноручно підписати правочин, заяву, інший документ чи розписатися в отриманні нотаріально оформленого документа, а також перекладача. Наприклад: "Мазур Петро Сидорович, місто Київ ..., за якого розписався Козак Микола Семенович, місто Київ…, перекладач Козак Микола Семенович, місто Київ…", (причина, з якої такий підпис було проставлено, зазначається в оформлюваному документі та в посвідчувальному написі нотаріуса та в реєстрі).

11.4. За засвідченням копій документів може звернутись як особа, на ім’я чи щодо якої видано документ, так і інша особа. При цьому в реєстр записується та особа, яка фактично з’явилася до державної нотаріальної контори чи приватного нотаріуса.

11.5. При послідовному вчиненні для однієї і тієї самої особи декількох нотаріальних дій (записи про які ведуться один за одним) нотаріус може не повторювати кожного разу в графі 3 раніше зроблений запис, а обмежитись записом "Він же, вона ж…".

12. У графі 4 зазначаються назва документа, за яким установлено особу громадянина, для якого вчиняється нотаріальна дія, чи його представника, серія, номер, дата його видачі, а також рік народження - на підтвердження дієздатності учасників при посвідченні правочинів і вчиненні інших нотаріальних дій, де перевірка цього факту є обов’язковою. Наприклад: паспорт МС135777, видан. Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві 22.06.2002, 1957 р. нар. Число і місяць народження записуються до реєстру в разі, якщо за роком народження з точністю неможливо встановити, чи особа досягла 18-річного або 14-річного віку.

12.1. Якщо нотаріальна дія вчиняється для чи за участю іноземного громадянина, перевіряється законність його перебування в Україні. На підтвердження цього нотаріус у графі 4 після запису документа, за яким установлено особу, записує також реквізити візи, термін її дії та факт або термін реєстрації в Україні. У разі, якщо між Україною та країною, звідки прибув іноземець, установлено безвізовий режим пересування, нотаріус записує тільки термін (факт) реєстрації іноземця в межах України.

12.2. У цій графі записуються реквізити статуту (положення), свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця чи іншого документа, яким підтверджується правоздатність та дієздатність юридичної особи чи фізичної особи - підприємця, що є стороною правочину або іншої нотаріальної дії, при вчиненні якої виникає потреба перевірки правоздатності та дієздатності її учасника.

12.3. Якщо документ, що встановлює особу громадянина чи правоздатність та дієздатність юридичної особи, уже записувався в реєстр на протязі робочого дня, нотаріус може посилатися на цей запис, указавши номер за реєстром, наприклад: "див. реєстровий № 1678". При вчиненні для однієї і тієї самої особи одночасно декількох нотаріальних дій запис про документ, за яким установлено особу, робиться один раз при реєстрації першого з них. Далі нотаріус може обмежитись позначкою: "те ж, те саме…"

13. У графі 5 записується зміст оформлюваного документа.

13.1. При засвідченні копії чи виписки з документа, справжності підпису перекладача зазначаються назва оригіналу документа, ким, коли, на чиє ім’я видано документ та його короткий зміст, а при засвідченні справжності підпису заявника - кому адресується заява та її короткий зміст.

13.2. Якщо нотаріусу для вчинення нотаріальної дії подано документ, що пройшов процедуру легалізації або проставлення апостиля, у реєстрі зазначається про факт легалізації або проставлення апостиля, а також записуються назва консульської установи або іншої установи, яка здійснила цю функцію, дата легалізації або проставлення апостиля та реєстраційний номер.

13.3. У випадках вчинення нотаріальних дій в порядку заміщення в цій графі робиться відмітка з посиланням на порядковий номер журналу реєстрації фактів заміщення.

13.4. Запис до реєстру має бути зроблений таким чином, щоб він давав змогу ідентифікувати документ без перекручень викладених у ньому відомостей ("Засвідчено вірність трьох фотокопій на двох сторінках витягу за № 11/5/4 із судового реєстру, засвідченого 07.07.2007 Земельним судом міста Берлін, Німеччина, про реєстрацію 12.02.2007 у книзі № 2-37 Компанії "Третє тисячоліття", легалізованої Посольством України в Німеччині (Генеральним консульством) 08.08.2007 за № 543"; "Засвідчено вірність фотокопії свідоцтва IV-СВ № 238451, видан. Печерським в/рацс м. Києва 22.04.2007 про народження 23.02.2007 Комарницького М.Д."; "Засвідчено справжність його підпису на заяві до Третьої київської держнотконтори про відмову від переважного права купівлі у Петрова Д.А., належної йому 1/2 частини будинку, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 45, за ціною 20 000 гривень).

13.5. При посвідченні правочинів чи видачі свідоцтв у цій графі вказується вид правочину із зазначенням виду майна, яке є предметом правочину та його вартість (оцінка). Наприклад: "Договір дарування ½ частини квартири, вартість 30 000 грн."; "Договір купівлі-продажу земельної ділянки, ціна продажу 100 000 грн."; "Довіреність на розпорядження майном (ведення судових справ, одержання пенсії тощо)", "Свідоцтво про право на спадщину за законом (за заповітом) на автомобіль, оцінка спадкового майна 5 000 грн." ; "Заповіт" (заповіт подружжя, секретний заповіт, заповіт з умовою тощо).

13.6. Якщо копія документа викладена більше ніж на одній сторінці, зазначається кількість сторінок копії. Проте, коли засвідчується одна копія на одній сторінці, кількість копій і кількість сторінок може не вказуватися.

13.7. При оформленні ряду однорідних за характером документів (наприклад, засвідчення декількох копій одного й того самого документа, засвідчення справжності підпису перекладача на декількох примірниках перекладу одного документа, посвідчення декількох довіреностей одного й того самого змісту, але на різних представників) у реєстрі робиться один запис, але із зазначенням кількості оформлених документів чи їх примірників. Наприклад: "Дві довіреності", "Засвідчено вірність 5 копій на 4 стор. кожна ... (далі - реквізити і зміст документа)". При вчиненні виконавчих написів у графі 5 зазначається найменування, реквізити боржника, період, за який стягується заборгованість, сума стягнутого боргу, а при вчиненні протесту векселя вказується його назва, номер, сума за векселем, строк платежу, вид протесту, боржник за векселем.

13.8. У цій самій графі робиться відмітка, якщо нотаріальна дія вчинялася за межами державної нотаріальної контори чи робочого місця приватного нотаріуса. Наприклад: "У зв’язку з похилим віком та станом здоров’я довірителя довіреність посвідчено в лікарні № 7 за адресою: м. Київ, вул. Солом’янська, 22"; "У зв’язку з особливістю посвідчення договору посвідчено договір в приміщенні "Ексімбанку" за адресою: м. Київ, вул. Горького, 144".

13.9. Документи, що не належать до встановлення особи громадянина чи перевірки правоздатності юридичних осіб, але які були подані нотаріусу для огляду на підтвердження повноважень представників (у тому числі при посвідченні правочинів і оформленні банківських карток), кваліфікації перекладача тощо, можуть записуватися в реєстрі в графах 3 - 5.

13.10. У цій самій графі записуються серія та номер спеціального бланка нотаріальних документів, що використаний нотаріусом для вчинення цієї нотаріальної дії, дата та номер витягу про перевірку спеціального бланка нотаріального документа.

13.11. При скасуванні довіреності, скасуванні чи зміні заповіту, розірванні чи внесенні змін до нотаріально посвідченого договору, визнанні в судовому порядку недійсними правочину чи іншої нотаріальної дії в реєстрі проти запису про вчинення такої нотаріальної дії нотаріусом робиться відповідна відмітка з посиланням на заяву, договір про розірвання договору, рішення суду тощо ("Заповіт скасовано новим заповітом, посвідченим мною 05.04.2007 за реєстровим № 1423", "Договір розірвано договором, посвідченим приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Зубовою В.Т. 22.02.2007 за реєстровим № 856", "Довіреність скасовано заявою, справжність підпису на якій засвідчено 01.09.2007 за реєстровим № 7259", "Свідоцтво визнано недійсним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 11.06.2007"). Така відмітка розміщується в графах 1-5 реєстру, скріплюється підписом та печаткою нотаріуса.

14. У графі 6 зазначається сума державного мита (при вчиненні нотаріальної дії державним нотаріусом) чи плати (при вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом). У тому випадку, коли примірники документів, на підставі яких була вчинена нотаріальна дія, не залишаються у справах нотаріуса, квитанції з оплати зберігаються у реєстрі. Ця графа заповнюється нотаріусом після надання особою, для якої вчиняється нотаріальна дія, квитанції про сплату державного мита або після внесення оплати за вчинення нотаріальної дії і до проставлення цією особою підпису в графі 7.

14.1. Якщо на підтвердження оплати нотаріальної дії нотаріусу подається платіжне доручення чи квитанція банківської установи, у реєстрі вказуються також дата, номер банківського документа і назва банківської установи, якою проведено банківську операцію ("Плат. доручення № 7-687 від 21.08.2007, АППБ "Райффайзен банк Аваль"; "Квит. № 4675/122 від 08.09.2007, АКБ "Морський" в місті Києві").

14.2. У разі, якщо за одним і тим самим платіжним документом здійснено оплату кількох нотаріальних дій, про це нотаріусом зазначається на такому документі ("До реєстрів № .... від ... та № .... від .... (підпис нотаріуса)"). При цьому у реєстрі робиться відмітка про те, де знаходиться платіжний документ, чи оплата яких нотаріальних дій здійснена за таким платіжним документом (наприклад, при одночасній оплаті копій документів та банківських карток, які оформлювалися не в один день, запис у графі 6 реєстру може виглядати таким чином: "Плат. доручення № 11-132 від 13.09.2007, АППБ "Райффайзен банк Аваль" - див. також реєстр № 1267 від 13.08.2007").

14.3. При звільненні платників від сплати державного мита в графі 6 робиться відмітка про це з посиланням на законодавчі акти чи рішення відповідного органу влади про звільнення від сплати державного мита із зазначанням номера і дати такого рішення та реквізитів документів, на підставі яких звільнено від сплати державного мита ("Від сплати державного мита звільнено на підставі п. 14 ст. 4 Декрету КМУ "Про державне мито").

15. У разі звільнення осіб, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій, від сплати державного мита в графі 7 реєстру ними зазначається, що документ отримано без сплати державного мита ("Отримано без сплати державного мита (підпис)").

15.1. Усі особи та/чи їх представники, які записані в графі 3 (у тому числі перекладачі), особи, що підписувалися на документі на прохання громадян, які у зв’язку з хворобою або фізичною вадою не могли підписатися власноручно, підписуються у графі 7 реєстру із зазначенням прізвища.

16. У кінці кожного робочого дня після останньої нотаріальної дії, нотаріус зобов’язаний провести через графи 1-7 риску і зробити підсумковий запис у реєстрі із зазначенням кількості вчинених нотаріальних дій, суми державного мита, стягнутого державним нотаріусом, або отриманої приватним нотаріусом плати, та кількості використаних спеціальних бланків нотаріальних документів. Такий запис розміщується в графах 1-7 і скріплюється підписом нотаріуса. Наприклад: "Вчинено 13 нотаріальних дій. Стягнуто (отримано) державного мита (плати ) 256 грн.28 коп. Використано 10 бланків".

Для роботи над статистичним звітом нотаріус може вести Книгу щоденного обліку вчинених нотаріальних дій та справленого при цьому державного мита (плати за вчинення нотаріальної дії). Графи в Книзі щоденного обліку вчинених нотаріальних дій доцільно привести у відповідність до форми статистичного звіту. Якщо нотаріус вважає за потрібне, у вказану Книгу можуть вміщуватися й інші відомості статистичного характеру (наприклад, облік довіреностей за об’єктами, щодо яких передаються повноваження; здійснення обліку за всіма без винятку нотаріальними діями, які вчиняються нотаріусом; облік використаних для вчинення нотаріальних дій бланків нотаріальних документів).

17. У державній нотаріальній конторі, приватним нотаріусом ведеться Журнал (книга) обліку викликів нотаріуса за межі нотаріальної контори чи робочого місця приватного нотаріуса (далі – Журнал (книга) обліку викликів).

У Журналі (книзі) обліку викликів передбачаються графи:
1) порядковий номер;
2) дата і час виклику нотаріуса;
3) прізвище, ім’я та по батькові особи, яка зробила виклик, її місце проживання;
4) дата і час виїзду нотаріуса за межі нотаріальної контори (робочого місця приватного нотаріуса); 5) види та кількість нотаріальних дій, які було вчинено нотаріусом та їх реєстрові номери;
6) прізвище, ім’я та по батькові громадянина (повне найменування юридичної особи), для якої вчинялася нотаріальна дія; адреса, де було вчинено нотаріальну дію;
7) підстава, з якої нотаріальна дія вчинялася за межами нотаріальної контори (робочого місця приватного нотаріуса);
8) час виїзду та повернення нотаріуса до нотаріальної контори (робочого місця приватного нотаріуса);
9) підпис особи, яка зробила виклик або для якої вчинялася нотаріальна дія;
10) підпис нотаріуса;
11) примітка.

Заведений нотаріусом Журнал (книга) обліку викликів має бути прошнурований, кількість аркушів у ньому пронумерована і скріплена печаткою та підписом нотаріуса і внесений до номенклатури справ.

Такий Журнал (книга) обліку викликів є перехідним документом, записи в ньому можуть послідовно продовжуватися і в наступному році (роках).
Директор Департаменту
нотаріату та реєстрації
адвокатських об’єднань Н.В. Ященко



Місто Київ 10 жовтня 2007 року
Цей акт складений мною, Данішевською В.І., приватним нотаріусом Волинського міського нотаріального округу, про те, що на стор. 176 цього реєстру двічі повторюється запис за реєстровим № 3175.
При складанні статистичного звіту вважати, що за цим реєстровим номером вчинено дві нотаріальні дії.
НОТАРІУС (підпис)


Місто Київ 10 жовтня 2007 року
Цей акт складений мною, Данішевською В.І., приватним нотаріусом Волинського міського нотаріального округу, про те, що на стор. 195 цього реєстру пропущено 2 порядкових номери: після реєстрового № 3651 помилково записано реєстровий № 3653.
У зв’язку з цим при складанні статистичного звіту кількість учинених нотаріальних дій буде зменшено мною на 2 (дві) одиниці.
Примітка. При викладенні акта на окремому аркуші він також скріплюється печаткою нотаріуса.

Директор Департаменту нотаріату та реєстрації
адвокатських об’єднань Н.В. Ященко

З метою вдосконалення порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України н а к а з у ю :

1. Унести до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердже-ної наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 за № 283/8882, такі зміни:

„Угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється. У разі застави майбутнього майна або створення забезпечувального обтяження в майбутньому майні нотаріусу надаються документи, що підтверджують наявність прав на набуття такого майна у власність у майбутньому.

При посвідченні угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового бу-динку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна перевіряється відсутність заборони відчуження або арешту майна.

В разі наявності заборони угода про відчуження майна, обтяженого боргом, посвідчується лише у разі згоди кредитора і набувача на переведення боргу на набувача.

Посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна провадиться за місцем розташування вказа-ного майна або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину.

Угоди про відчуження жилого будинку, стороною в яких є фізична особа, та будівництво якого не закінчено і здійснюється з використанням коштів місцевих бюджетів, посвідчуються за наявності рішення виконавчого комітету місцевої ради або відповідної місцевої державної адміністрації про згоду на таке відчуження.

Іпотечні договори, предметом іпотеки за якими є нерухомість, яка належить третім особам і стане власністю іпотекодавця після укладання такого договору, посвідчуються до моменту оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість.

Після оформлення встановленого законодавством документа про право власності іпотекодавця на нерухомість, що є предметом іпотеки, іпотекодержатель реєструє у встановленому законом поряд-ку обтяження прав власника на нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено накладення заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, нотаріус накладає таку заборо-ну за повідомленням іпотекодержателя.

Іпотечні договори, іпотекою за якими є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завер-шено, посвідчуються за умови подання документів, які підтверджують майнові права на нерухомість.

Після закінчення будівництва збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки відповідно до умов іпотечного договору. У цьому разі іпотекодержатель на підставі документа про право власності реєструє у встановленому законом порядку обтяження прав власника на збудова-ну нерухомість. Якщо іпотечним договором передбачено, нотаріус накладає заборону на відчу-ження нерухомості, яка є предметом іпотеки, за повідомленням іпотекодержателя. У разі зміни характеристик нерухомості, яка є предметом іпотеки (зміна площі нерухомості, зміни у плануванні приміщень тощо), нотаріус на підставі документа, який підтверджує право власності на неру-хомість, зобов’язаний зробити відмітку на примірнику іпотечного договору, що належить іпотекодержателю. При цьому нотаріус не має права вимагати додаткових документів та згоди іпотекодавця“;

пункт 60 виключити.

2. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н.В.) подати цей наказ на державну реєстрацію відповідно до Указу Президента України від 03.10.92 № 493 „Про дер-жавну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (із змінами).

3. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н.В.) довести цей наказ до відома начальників головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі та забезпе-чити його належне виконання.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Єфіменка Л.В.

З метою виконання статті 5 Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року (далі – Конвенція) в редакції Протоколу до неї 1997 року (далі – Протокол)
1. Визначити Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з 1 жовтня 2007 року органами, уповноваженими на здійснення безпосередніх зносин з відповідними уповноваженими органами Договірних Сторін Протоколу1 в рамках виконання частини другої статті 14 Конвенції в редакції Протоколу.

2. Зносини з питань виконання частини першої статті 14 Конвенції в редакції Протоколу здійснюються відділами реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі безпосередньо з відповідними органами, визначеними Договірними Сторонами Протоколу.

3. Зносини з компетентними установами юстиції Договірних Сторін Конвенції, які не приєдналися до Протоколу2, на виконання статті 14 Конвенції та з компетентними установами юстиції Республіки Молдова на виконання частини другої статті 14 Конвенції в редакції Протоколу здійснюються компетентними установами юстиції України через Міністерство юстиції.

4. Департаменту міжнародного співробітництва (Андрієвій Т.В.):
4.1. Надіслати перелік органів, уповноважених в Україні на здійснення безпосередніх зносин, Міністерству закордонних справ України для повідомлення депозитарію Конвенції, та міністерствам юстиції Договірних Сторін Протоколу;
4.2. Забезпечити надання Головному управлінню юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі переліку органів Договірних Сторін Протоколу, уповноважених на здійснення безпосередніх зносин;
4.3. Забезпечити інформування Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі про будь-які зміни щодо Договірних Сторін Протоколу та переліку органів, уповноважених Договірними Сторонами на здійснення безпосередніх зносин.

5. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н.В.), Управлінню у справах цивільного стану громадян (Кунді В.В.), Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників юстиції України (Юречку О.М.) забезпечити систематичне навчання і методичне забезпечення працівників Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі з метою виконання пунктів 1 і 2 цього наказу.

6. Начальнику Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальникам головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі:
6.1. Забезпечити належну організацію виконання доручень про надання правової допомоги згідно з пунктами 1 і 2 цього наказу;
6.2. Подавати Міністерству юстиції статистичну інформацію за результатами опрацювання доручень про надання правової допомоги щоквартально до 3 числа місяця, наступного за звітним періодом, починаючи з січня 2008 року.
7. Департаменту нотаріату та реєстрації адвокатських об’єднань (Ященко Н. В.), Управлінню у справах цивільного стану громадян (Кунді В.В.):
7.1. Довести цей наказ до відома начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.


1 - Договірними Сторонами Протоколу станом на 1 липня 2007 року є: Республіка Білорусь, Республіка Казахстан, Республіка Молдова, Республіка Таджикистан, Республіка Вірменія, Російська Федерація. Однак, Республіка Молдова висловила застереження до Протоколу щодо статті 5 Конвенції такого змісту: "При виконанні цієї Конвенції компетентні установи юстиції Договірних Сторін зносяться одне з одним через свої центральні органи".

2 - Станом на 1 липня 2007 року до Протоколу не приєдналися: Республіка Узбекистан, Киргизька Республіка, Азербайджанська Республіка, Грузія, Туркменістан.

 

ПРЕЗИДІЯ ВИЩОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ УКРАЇНИ

РЕКОМЕНДАЦІЇ від 27.06.2007 р. N 04-5/120

Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 11 липня 2007 р. N 932
Київ
Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України

Кабінет Міністрів України постановляє:

Міністр юстиції Микола Оніщук зобов’язав начальників управлінь юстиції в областях, а також у містах Київ та Севастополь визначати реальні затрати, які несуть приватні нотаріуси при посвідченні довіреностей для отримання компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень Ощадного банку СРСР. Зокрема, як зазначається у листі Міністра юстиції до начальників територіальних органів юстиції, Міністерству юстиції України стали відомі випадки, коли приватні нотаріуси за посвідчення таких довіреностей справляють плату, розмір якої значно перевищує вмотивовані витрати нотаріусів і рівень дохідності населення. Міністр юстиції зобов’язав керівників управлінь юстиції в областях звернутися до приватних нотаріусів з роз’ясненнями кроків Уряду щодо забезпечення повернення заощаджень та пропозицією сприяти громадянам в оформленні документів, у тому числі довіреностей. Враховуючи те, що отримувачами цих виплат в основному є особи похилого віку, пенсіонери, малозабезпечені громадяни, Міністр зобов’язав визначати плату за вчинення таких нотаріальних дій, виходячи із реальних затрат, які несуть нотаріуси у процесі посвідчення довіреностей для отримання компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень Ощадного банку СРСР посередництвом довірителів. У листі уточнюється, що постанова Кабінету Міністрів від 9 січня 2008 року № 1 ("Про виплату в 2008 році громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, та облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року, державні казначейські зобов’язання СРСР і сертифікати Ощадного банку СРСР, придбані на території Української РСР"), регулює питання проведення у 2008 році виплати громадянам України компенсації втрат від знецінення грошових заощаджень, вкладених до 2 січня 1992 року * в установи Ощадного банку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України (правонаступниками яких є відповідно відкриті акціонерні товариства "Державний ощадний банк України" та Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", страхові компанії "Дніпро", "Оранта-Січ", "Астарта", "Орадон" та акціонерна страхова компанія "Оранта-Лугань"); * в облігації Державної цільової безпроцентної позики 1990 року; * сертифікати Ощадного банку СРСР; * державні казначейські зобов’язання СРСР, придбані на території Української РСР. Прес-служба Міністерства юстиції України